Розділ «Подорож до моря»

Здається, без краю, – аж знову

Бори величезні, густії

Провадять таємну розмову.

Он ярочки зелененькі,

Стежечки по них маленькі,

Перевиті, мов стрічечки,

Збігаються до річечки,

Річка плине, берег рвучи,

Далі, далі попід кручі…

Красо України, Подолля!

Розкинулось мило, недбало!

Здається, що зроду недоля,

Що горе тебе не знавало!..

* * *

Сонечко встало, прокинулось ясне,

Грає вогнем, променіє,

І по степу розлива своє світлонько красне, —

Степ від його червоніє.

Світлом рожевим там степ паленіє,

Промінь де ллється іскристий,