Розділ «ДIЯ ПЕРША»

К в i т к а. Не знаю… ми перше… добре знайомi були… але от тепер ухиляється й розмовляти, мов чужа…

К у л i ш е в и ч. Гм-гм! Не без причини… А я думала… Хiба той?

К в i т к а. Хто? Що?

К у л i ш е в и ч. Нiчого! Все будете знать – рано постарiєтесь.

Кв i т к а. Скажiть-бо, голубочко!

К у л i ш е в и ч. Чи ба, який солодкий!

К в i т к а. Рiднесенька! Одкрийте менi очi… Я слiпий… я божевiльний!..

К у л i ш е в и ч. Та нiчого!.. От намiгся! А радi б були, коли б зглянулась?

К в i т к а. Сказився б!

К у л i ш е в и ч. Тю на вас! Ще й мене покусаєте!

К в i т к а. Не до жартiв, не до жартiв менi.

К у л i ш е в и ч. Бiдненький! (Показує на Маринку, що бiжить). Он у кого розпитайте, коли кортить.

К в i т к а. Ага, ага! (Бiжить догнати).

К у л i ш е в и ч (вслiд йому). Смали, смали халявки, вскочиш i в лабети!

В И Х I Д  VI

Тi ж i Котенко та Квятковська.

К о т е н к о (виходить з Квятковською). А вам би, Ганно Михайлiвно, i прибиратись пора.

К у л i ш е в и ч. Не бiйтесь, я й так гарна.

К о т е н к о. А як покришку перемiнимо, пiд другу пiдете?

К у л i ш е в и ч. Дивлячись пiд яку: iнша так накриє, що й дихати нiкуди! (Входить в 4-ту уборну).