Розділ 9. ВІРШУВАННЯ

Рима, у якій співзвучність приблизна, називається неточною: лине — турбіни. Неточні рими поділяються на два підвиди:

1) рима-асонанс (співзвучні лише голосні): слова — німа;

2) рима-консонанс (співзвучні лише приголосні): кедр — кадр.

Відкрита рима — слово закінчується голосним звуком: літо — налити.

Закрита — слово закінчується приголосним: туманом — лиманом.

У залежності від кількості складів, які збігаються, розрізняються рими багаті, що характеризуються значною кількістю співзвуч у словах, які належать до різних частин мови, різних граматичних категорій: упокорив

— осокорів, і бідні (співзвучні останні голосний і приголосний): сівба — боротьба.

Усі рими можуть бути оригінальними (свіжими, оказіональними — від лат. оссаsіоnаlis — випадковий, індивідуальний) і банальними (затертими). Банальними є рими іменників, дієслів, прикметників, числівників, де римуються тільки закінчення, а кореня слова рима не заторкує. Банальною є рима, яка виникає внаслідок переліку однорідних імен або прізвищ: сонце — віконце, співають — вітають.

Одногрупна рима — римування однакових граматичних форм: прикметника з прикметником, дієслова з дієсловом: німа — голосна, рубати — дбати.

Різногрупна рима — римування слів, які є різними частинами мови: бою — мою, гармати — зламати.

Рівноскладова рима — охоплює однакову кількість складів: світи — борти.

Нерівноскладова рима — охоплює неоднакову кількість складів: розцвіло — було.

Омонімічна рима — римуються омоніми: "Діти, діти, де вас діти?!"

Каламбурна рима — побудована на каламбурі, на словах-омонімах, близьких за звучанням, але різних за значенням. Вона створює комічний ефект.

Коли знайомлюсь з твором я,

Дивлюсь спочатку на їм я:

Чи молодий це, чи мастистий,

Щоб знати — бити чи мастити.

(В. Дубовик)

Нарощена та усічена — рими з додаванням і відніманням звуків: дере — дерев, січень — січе.