Розділ «ЛЕКЦІЯ 2. Екзистенціалізм у французькій літературі. Ж.-П. Сартр, А. Камю»

Зіткнення Мерсов з судовою машиною перетворює його життя на життя злочинця. Він був не здатний аналізувати свої вчинки, бо жив інстинктами, а не розумом, висловлював лише жаль і не визнавав своєї провини. Поведінка Мерсо була абсурдною, такою, як і поведінка суддів. Для суддів жити - значить ламати корисливу соціальну комедію. Вони шукали докази запеклої злочинності в біографії підсудного. На суді ставкою було життя підсудного, а це означало, що у суті справи судді так і не розібралися.

Незважаючи на відстороненість від суспільства, герой став частиною його, істотою соціальною. І після остаточного усвідомлення своєї приреченості Мерсо сказав: "Для поєного завершення моєї долі, для того, щоб я відчув себе не таким самотнім, мені залишається побажати одного: хай у день моєї страти збереться багато глядачів - /' хай вони зустрінуть мене криками ненависті". Хай це буде ненависть, але це вже буде не самотність".

Проблема злочину та покарання, була розглянута автором нетрадиційно. Випадковий злочин він використовує як екстремальні умови для "стороннього", в яких герой має зробити вибір: або зі страху бути покараним - прийняти умови адвоката - брехати, зрадити самому собі або загинути, залишаючись вірним собі. Автор виступив на захист особистості, та її права бути самою собою.

Пропонуючи ключ до розв'язання назви твору, А. Камю пояснив, що його "підзахисний" засуджений тому, що не прийняв гри тих, хто його оточував. Саме тому

Мерсо чужий суспільству, у якому він живе, одним словом, - сторонній: "Якщо Всесвіт раптово позбавляється як ілюзій, так і пізнання, людина стає в ньому сторонньою", - стверджував письменник. У той же час, пошук сенсу життя героя вкрай сумнівний хоча б з тієї причини, що здійснював за чийсь рахунок. Художні особливості творчості А. Камю:

- твори позбавлені конкретних ознак часу, а часто й місця дії;

- середовище не відігравав особливої ролі, все залежало від того, який вибір зробила людина;

- самотні герої діяли в атмосфері штучної духовної ізоляції;

- творчість пронизана песимізмом і відчаєм: "Без відчаю в житті немає любові до життя".

У центрі уваги французького письменника завжди була людина. Російський літературознавець В. Лакшин сказав так: "Його мучила і палила тривога за людей, подив їхньою безпечністю в головному, занепокоєння сенсом життя, що втрачається. І це при тому, що він не був аскетом. Навпаки, йому дано було гостре відчуття, подесятерене сухотами. Чи не тому, що він так жадібно любив гарячу плоть життя, він так рано навчився роздумувати про смерть".

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягала своєрідність екзистенціалізму?

2. Хто став теоретиком цього напрямку в літературі?

3. Чому роман Сартра носив назву "Нудота", визначте ознаки екзистенціалізму у творі?

4. Які проблеми порушив у своїй творчості А. Камю?

5. У чому полягають особливості творчого методу письменника?