Розділ «ЗАНЯТТЯ 13. Гуманістичні тенденції та їх утілення у повісті Ч. Діккенса "Різдвяна пісня у прозі"»

Задум "Різдвяних повістей" тлумачився літературознавцями як своєрідна соціальна проповідь.

Діккенс вирішив написати памфлет "До англійського народу на захист дитини-бідняка", але розуміння особливої значущості слова на захист знедолених наштовхнуло його на думку створити цикл оповідань до Різдва, дидактичних за змістом, емоційних за силою впливу на читача. Одним із них (за задумом) мала бути "Різдвяна пісня у прозі" - повість про переродження людини, яка понад усе цінувала дзвін монет. "... Молот вдарив із силою у двадцять раз, та що там - у двадцять тисяч раз більшою, ніж та, яку я міг би прикласти, якщо б виконав свій перший задум", - писав Діккенс Сміту 10 березня 1843 року.

Долаючи межі казкового сюжету, Діккенс прагнув сягнути глибин життя, щоб реалізувати основну дидактичну ідею твору - образно показати відповідальність кожного перед Господом Богом за свої вчинки.

Специфіка жанру - "святочні оповідання", тобто приурочені до Різдва. А отже, згідно із задумом, їхній фінал мусив бути оптимістичним. Автор намагався не стільки розвеселити і втішити читача, скільки вибудувати сюжет на фольклорній основі, найзручнішій для реалізації поставленого завдання, переконати читача у необхідності морального переродження Скруджа. Засобами чарівної казки Діккенс розв'язав проблему - за одну різдвяну ніч герой змінився.

За повістю закріпилася назва "святочне оповідання", але оповідання - це мала форма епічних творів, а якщо брати до уваги обсяг твору, то - "довге коротке оповідання" (за визначенням англійських дослідників творчості Діккенса). Згадаймо, що сам автор об'єднав п'ять "різдвяних оповідань" у цикл під назвою "Різдвяні повісті". Отже, специфіка жанру закріпила за ними назву різдвяні, святочні оповіді про один незвичайний випадок, який докорінно змінив життя літературного персонажа.

Особливості сюжетно-композиційної побудови витримані згідно із законом "святочного жанру", адже назва твору "Різдвяна пісня у прозі", а його підзаголовок "Святочне оповідання з привидами". Назва спроектувала "пісенну" довершеність повісті - складена із п'яти строф, різних за тональністю та силою виразу авторського ставлення до предмета зображення - об'єктивної дійсності Англії періоду створення повістей, реалістично змальованих у строфах 1 та 5. Вони умовним обрамленням виокремили світ, сповнений тих людських ілюзій, яким судилося стати реальністю у світі образів художнього твору - спонукати читача до милосердя та любові до ближнього.

Скрудж - самотній, від нього всі відвернулися, навіть бідняки і собаки. Але його аж ніяк не засмучувала відсутність до нього симпатії з боку людей, тому що він узагалі їх не помічав. Він не розумів, чому його бідний племінник веселився під час різдвяних свят, і як він міг одружитися через кохання, якщо у нього не було ні копійчини за душею. Діккенс запевняв читача, що Скруджі живуть поміж людей, а їхнє переродження можливе лише за допомогою казки, фантастики, існування чого і мала ствердити різдвяна казка.

У перевихованні героя відіграв головну роль привид, образ померлого компаньйона Марлі. Ніби за порухом фантастичної палички вночі до Скруджа по черзі прийшли три духи, які випробували героя минулим, сучасним і майбутнім.

"Подорож у минуле"

1. Різдвяне місто.

2. У школі.

3. У лавці Фіззіунга.

4. Забуте кохання.

"Подорож у сучасне"

1. Різдвяний ранок.

2. Свято у родині Боба Кретчита.

3. Біля багаття рудокопів.

4. На маяку.

5. У домі племінника.

6. У бідняків.