Розділ «ЗАНЯТТЯ 5. Поєднання комічного та жахливого у новелах Е. А. По ("Вбивство на вулиці Морг", "Викрадений лист", "Золотий жук")»

o дія відбувалася у дуже обмеженому просторі;

o головний герой - єдиний, хто міг досягти успіху, який був ніби запрограмованим;

o читач мав можливість стежити за розвитком думки слідчого;

o відсутність рухів і емоцій;

o монотонність оповіді, довгі розповіді героїв про різні дрібниці.

Основні правила детективного жанру - чим складніша і заплутаніше справа, тим її простіше розв'язати.

Сюжет детективного твору складався з 4-х елементів (покажемо на прикладі оповідання Е.По "Вбивство на вулиці Морг"):

-постановка проблеми (вбивство двох жінок у їхньому будинку);

-поява даних, необхідних для її розв'язання (зачинена зсередини кімната, волосся, не схоже на людське, стрічка кашкета моряка тощо);

-вияв істини, тобто завершення розслідування детективом (вбивцею виявився орангутанг, який утік від свого господаря-моряка);

-пояснення, яким шляхом детектив дійшов до такого висновку (пояснення Дюпена на основі показань свідків та своїх власних узагальнень).

У детективі усі події, як правило, відбувалися у першій частині, а потім слідчий рухався вперед, поки повністю не розгадав загадки. Що ж стосувалося читача, то він теж діяв на рівні з великим нишпоркою.

У трьох відомих новелах Едгара По - "Убивство на вулиці Морг", "Таємниця Марі Роже" і "Викрадений лист" - діяла "наскрізна" постать - С. Огюст Дюпен, створений уявою письменника. Дюпен - не поліцейський, не детектив, а любитель, який безпосередньо не брав участі в розслідуванні злочину, проте допомагає його розкрити завдяки невблаганній логічності, аналітичності свого розуму. Дюпен точно оцінював всі обставини злочину, його характер, причини, умоглядно вистежуючи злочинця. Дюпен - попередник таких образів світового детективу, як Шерлок Холмс (у А.Конан-Дойля) та інспектор Мегре (у Ж.Сіменона).

У новелі "Вбивство на вулиці Морг" автор познайомив нас зі своїм героєм, збіднілим молодим аристократом Дюпеном, людиною освіченою, ерудованою і начитаною. Дюпен - найпомітніша фігура серед усіх персонажів, створених Е.По. Письменник віддав йому все те, що хотів би дати людині. Дивним на перший погляд було усамітнене життя, яке вів Дюпен, його манера працювати вночі і опускати штори на вікна вдень. Але ці причуди мали пояснення. Подібно багатьом героям Е.По, Дюпен окутаний однією пристрастю і їй вклонявся. Він багато в чому схожий на інших героїв Е.По - Леграна, Ганса Пфааля - тому, що в ньому зібрано воєдино все те, що в останніх показано у вигляді окремих рис. Він не просто нишпорка-професіонал, майстер своєї справи, він нишпорка-артист.

Заняття детективним розшуком - для нього така ж естетична насолода, така ж "прекрасна гра", як для музиканта гра на скрипці. В той же час це ритуал, щось схоже на чари, при цьому сам Дюпен на своїх "детективних сеансах" грав роль інтелектуального мага, чаклуна.

Розгадка таємниці незвичайного вбивства старої Д'еспане та її доньки побудована на основі зіставлення газетних записок і показань свідків. Детектив діє з умінням нишпорки-професіонала: він відвідав місце вбивства, щоб своїми очима побачити картину. Дюпен оглянув місце злочину, тіла мертвих, будинок, подвір'я. Він врахував всі нюанси, які свідчили про характер злочинця, його звички, пристрасті, культуру поведінки, і діяв часто просто за законами формальної логіки і так званого "здорового глузду". Герой завжди оригінальний, везучий у справах.

Основний інтерес оповідання склали пояснення, які детектив дав своєму приятелю. Це своєрідний щоденник роботи розуму, що склав сюжет детективних новел Е.По.

Загалом письменник у своїх новелах активно застосовував мотив недомовленості деяких деталей та епізодів, поклавшись на уяву та фантазію читачів. У "Викраденому листі" зміст листа залишив невідомим; в "Убивстві на вулиці Морг", ґрунтуючись на Дюпенових припущеннях, можна було уявити конкретні подробиці нападу, під час якого розлючений орангутанг убив мадам Д'Еспане та її доньку. Багато спільного з Дюпеном мав і Вільям Легран, зубожілий джентльмен з новели "Золотий жук", яку сам Е.По вважав своїм кращим оповіданням.

"Навряд чи розум людини може загадати таку загадку, яку розум іншої людини, якщо його спрямувати відповідно, не зміг би розгадати," - говорив Е.По вустами Леграна - головного героя-нишпорки в оповіданні "Золотий жук". Живучи відлюдником разом зі своїм слугою - негром Юпітером, Легран якось упіймав дивовижного, невідомого науці золотого жука, на спинці якого проступали обриси черепа і кісток. За допомогою жука головний герой знайшов дерево із загадковою криптограмою і розшифрував її. Процес розшифровування - це справжня "інтелектуальна пригода", яка була запорукою оригінальності новели. Розгадка допомогла Легранові відшукати місце, де був закопаний скарб ватажка піратів, капітана Кідда - скриня із золотими та срібними монетами, з діамантами та іншими коштовностями, завдяки яким герой новели розбагатів і здобув гідне становище у суспільстві.

За обсягом - це невеличка, але містка за змістом психологічна новела. Основна дія розгорнулася навколо трьох героїв. Центральна подія - пошук скарбу, їй підпорядковані всі інші. Сюжет вибудований навколо зовнішньої (психологічної) та внутрішньої (інтелектуальної) дій.