Розділ «5. Настрій захопленості волею, сп'янілої насолоди життям, анархічного бунту проти дійсності - емоційне підґрунтя поезії Рембо ("П'яний корабель", "Голосівки", "Моя циганерія").»

З тих дніє купаюсь я в гучній поемі моря,

Таємним сяєвом настояній зірок,

Ковтаю вод блакить, де часом у просторі

Зринає втопленик, який увесь промок.

І де, залишивши враз всіх диких марень вири

І в'ялий ритм морський дна золотом п'янким,

Міцніш, ніж алкоголь, і гомінкіш, ніж ліри,

Любовний бродить сік із присмаком гірким.

Я знаю небеса, роздерті блискавками,

І смерчі, й течії, і бачив я зірки

З очима голубів, що мріють вечорами,

І навіть те, чого не бачить рід людський. (Переклад М. Терещенка)

Ліричний герой поезії - корабель без екіпажу, стерна, якорів, якого носило стихією. Корабель "п'яний" не стільки від розлитого вина, що всмокталось у палубу, скільки від цієї безмежної волі. Цей символічний образ тлумачився як звільнення у поетичній творчості від традицій і значно ширше як "визволення від звичайного життя та узвичаєного бачення світу".

Провідний мотив твору - відчуження від сталого, незмінного оточення і нестримна жадоба свободи, яку було не зупинити нічим. Море - то і символ волі, і символ життєвих штормів, які підстерігали, заколисуючи свої жертви.

Тема вірша: блукання ліричного героя у бурхливому морі життя.

Ідея: гімн творчій уяві, свободі митця.

Композиція: зав'язка - загибель команди, втрата керування; розвиток дії - плавання навмання;

кульмінація - "духовне пробудження", прагнення, осмисленої свободи.

Останні рядки твору свідчили про усвідомлення ліричним героєм (автором) внутрішньої свободи як найвищої інстанції людського існування. У реальному світі поет не міг віднайти справжніх почуттів, не бачив можливості для високого творчого злету; справжні вільні враження могли виникнути у вільному поза реальному уявному світі.

Творчість Рембо справила значний вплив на поезію Г.Аполлінера, Пелюара, Л.Арагона, французьких дадаїстів та сюрреалістів. Вони побачили у ньому поетичного новатора, однодумця, котрий тяжів до образотворчості та розкутості поетичного слова.