У 1663 р., після зречення влади Ю. Хмельницьким, П. Тетеря скликав на раду в Чигирині правобережних старшин і козаків, які, хоча й не одностайно, обрали його гетьманом (прибічники Росії не схвалювали його кандидатуру). Одразу ж після виборів перейшов на бік Речі Посполитої. Збереглося кілька листів П. Тетері до польського короля, в яких він просить вислати йому на допомогу коронні війська, щоб спільно з ними вигнати орду й приєднати до Польщі ще й Лівобережну Україну.
У роки свого гетьманування П. Тетері довелося вести боротьбу з гетьманом Лівобережної України Я. Сомком, а пізніше і його наступником І. Брюховецьким, які намагалися об’єднати під своєю булавою обидва береги Дніпра під зверхністю Росії.
Довідавшись, що гетьманом став П. Тетеря, прибічник Польщі, запорожці пишуть йому листа, де визнають його владу і застерігають щодо запровадження в Україні шляхетських порядків. Проте новий гетьман знехтував застереження, що призвело до масових повстань. П. Тетері вдалося придушити повстання під проводом Поповича і Варениці. Однак у 1665 р. його війська було розбито під Брацлавом, внаслідок чого він зрікся гетьманства. Захопивши військовий скарб, гетьманські клейноди і державний архів з документами, які гарантували права й привілеї Україні, П. Тетеря виїхав до Польщі і перейшов у католицтво. На Наддніпрянській Україні він вже ніколи не з’являвся. Не діставши підтримки польського уряду в особистих справах, перейшов на бік Туреччини, оселився в Молдові.
Помер наприкінці 1670 чи на початку 1671 рр.
ТЮТЮННИК Юрій Йосипович
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Провідники духовності в Україні» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЛАВІНСЬКИЙ Максим Антонович“ на сторінці 2. Приємного читання.
