Поет, філолог, етнограф, діяч галицького відродження
Народився 2 вересня 1811 р. в сім’ї священика. У середині 30-х років разом із М. Шашкевичем та Я. Головацьким активно пропагував українську мову серед українського населення. Ще будучи вихованцями львівської духовної семінарії вони намагалися читати, дискутувати, а також писати українською мовою. Саме за це студенти-теологи прозвали їх »Руською трійцею». У 1834 р. І. Вагилевич, М. Шашкевич і Я. Головацький, об’єднавши навколо себе 20 молодих людей — семінаристів та молодих священиків, — створили гурток із тією самою назвою. Члени гуртка встановили контакти з українофілами І. Срезневським, М. Максимовичем, Й. Бодянським, із представником чеського національного руху К. Запою, що служив у галицькій адміністрації, активно листувалися з такими досвідченими »будителями народу» й палкими слов’янофілами, як словаки Я. Колар і П. Шафарик, словенець Б. Копітар та чех К. Гавлічек.
У 1837 р. члени »Руської трійці» підготували до видання альманах поезій українською мовою під назвою »Русалка Дністровая» (опублікований у Будапешті). До нього увійшли народні пісні, думи, історичні документи та інші матеріали, оспівувалась визвольна боротьба українського народу, його національні герої, обстоювалась необхідність возз’єднання всіх українських земель.
І. Вагилевич вмістив у збірник зібрані ним народні пісні з передмовою »К народним руським песням» і близькі до фольклорних творів поеми »Мадей», »Жулин і Калина».
Вихід »Русалки Дністрової» був своєрідним викликом демократичної молоді проти реакційних порядків, протестом проти денаціоналізації й роз’єднання українських земель. Альманах став політичним маніфестом українського національного руху, тому влада вороже зустріла його випуск. Майже весь наклад було знищено, автори зазнали переслідувань.
У 1848 р. І. Вагилевич залишив сан священика й усупереч своїм попереднім переконанням приєднався до анти австрійської політичної організації »Руський собор». Був редактором »Дневніка Руського», а згодом працював директором архіву м. Львова. Став писати польською мовою, однак продовжував цікавитись народним побутом, збирав й систематизував західноукраїнські говірки з метою підготовки до друку спеціального словника. Переклав українською і польською мовами »Слово о полку Ігоревім» і написав науковий коментар до нього.
І. Вагилевич — автор історичних та археологічних розвідок, підручника для шкіл »Начальные правила малоруськой граматики» та інших філологічних праць.
Після революції 1848 р. в Австрії зазнав переслідувань з боку австрійських властей та уніатської церкви.
Помер 10 травня 1866 р.
ВЕЛИЧКО Самійло (Самоїл) Васильович
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Провідники духовності в Україні» автора Царенко О.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВАГИЛЕВИЧ Іван Миколайович“ на сторінці 1. Приємного читання.
