Розділ «Том IX. Роки 1650-1657»

Іде Ляхів хоть сто, тисяч — іще то не много! — Б)

(Та сідлай, хлопче, сідлай, малий, коня вороного,

А під мене та малий хлопче, старого гнідого — М)

“Ой підтягай, та малий джуро, попруги із-туга:

Буде на Ляхів, та на тих панів велика потуга!”

Ох не вспів та Нечаєнко та на коня ізсісти

Задріжали в коня вороного ніженьки на місці (Д)

(Гей як вискочив козак Нечаєнко сам коничка сідлати,

Гей під кониченьком, гей під вороненьким стали ніженьки дріжати — Е)

“Ой ти коню, [коню] вороненький, не бійся зі мною,

Іно не доторкай (коню вороненький] землі під собою!” (В)

(Ей стій, ей стій, коню, не бійся нічого,

Не доступай підковами землі під собою — Ж)

Ой не встигнув козак Нечай на коника спасти,

Взяв Ляхами як снопами по два ряди класти! (А)

Ой кинувся козак Нечай від башти до башти, (Б)

Ой став же він Ляхів, лядських панів, як яшний сніп класти (К)

(Переїхав Нечай козак від брами до брами,

Сколотив Ляшеньками як вовк вівцями.

Переїхав Нечай козак від башти до башти,