Розділ «СИН РАБИНІ»

— Від князя Ярополка?

На обличчі Феодора блукає загадкова посмішка.

— У Києві всяк говорять про цю дитину — одні називають її сином Ярополка, інші кажуть, що вона від Володимира, — син двох отців.

— Почекай, патрикію! Юлія була жоною князя Ярополка, а князь Володимир...

— Князь Володимир має іншу жону, але після смерті Ярополка полюбив Юлію.

— Тоді нині його жона Юлія?

— Ні, до нього незабаром приїде перша жона, а Юлія залишила Київ.

— Надіюсь, ти не привіз її до Константинополя?

— О ні, проедре, коли б вона навіть просила, я не повіз би її сюди... На одній з моїх хеландій Юлія попрямувала до Херсонеса.

— Це добре, нехай сидить там... А син її з нею?

— Ні, він залишився в Києві й живе при дворі князя Володимира.

— Син нашої жони Юлії живе при дворі князя Володимира? Це добре, патрикію Феодоре. За цю дитину нам варто поборотись. І про Юлію слід пам’ятати. Ти, Феодоре, скоро повернешся до Києва?

— Скоро, проедре.

— Пам’ятай про сина Юлії. І про Володимира ми мусимо все знати... Я надіюсь, дуже надіюсь на тебе, патрикію...

Проедр Василь немарно так докладно розпитував патри-кія-купця Феодора про Русь — становище в імперії чимдалі важчало, проедр боявся за власну долю, життя.

Темна грозова хмара вставала з півдня, де в Малій Азії оголосив себе імператором Вард Склір.

Проедр Василь знав цього полководця — він ніколи не діяв наогляд, а повільно збирав сили, підкрадався до ворога, умів обрати найкращу годину й нападав, як буря.

Нині, оголосивши себе імператором, Вард Склір не з’являвся на берегах Босфору, але проедр Василь знав, що він збирає в Малій Азії сили, рано чи пізно піде на столицю імперії.

Непокоїла Константинополь і найближча сусідка — Болгарія. Візантії доводилось тепер розплачуватись за те, що імператор Никифор Фока порвав мир з Болгарією й оголосив їй війну, за те, що він же накликав руського князя Святослава покоряти болгар, — русів і болгар він не посварив, навпаки, гнів їх разом обрушився на Візантію, імператору Іоанну Цимісхію надто дорогою ціною довелось купувати мир з князем Святославом.

Єдиним, либонь, чого домоглась Візантія, було те, що Болгарія лежала розірвана навпіл — землі її над Руським морем аж до Дунаю і над морем Егейським до Ларисси захопила імперія, болгарам залишились тільки гори й полонини — Західна Болгарія.