Розділ VII Хто такі члени державного/крайового правління?

Лебідь Микола (псевдо: Максим Рубан, Чорт, Марко, Олег, Ігор) (1909 або 1910–1998). Народився в с. Стрілища (сучасна Львівська обл.). Закінчив Львівську гімназію. Член УВО з 1925 р., член ОУН з 1929 р. У 1936 р. засуджений до смертної кари (замінено на довічне ув’язнення) за участь у вбивстві міністра Б. Перацького. В 1939 р. звільнений німцями (за іншими даними – втік за нез’ясованих обставин). Учасник Краківського збору, на якому був обраний заступником Бандери. Єдиний з провідників ОУН(б), який уникнув арешту влітку 1941 р. Після арешту Бандери та Стецька – урядуючий провідник ОУН(б). У липні 1944 р. виїхав на Захід, член ЗЧ ОУН. З 1949 р. – на еміграції в США.

Микола Лебідь

Климів Іван (псевдо: Арідник, Куліба, Мармаш, Легенда) (1909–1942). Народився в с. Сілець (сучасний Сокальський р-н Львівської обл.). Навчався в Сокальській гімназії. Член ОУН (після 1932 р.). Неодноразово заарештовувався за націоналістичну діяльність, був в’язнем Берези Картузької, в 1937 р. був засуджений до 10 років. Після звільнення – Крайовий провідник Північно-західних українських земель (ПЗУЗ), з грудня 1940 р. – керівник КЕ РП ОУН у Львові. Заарештований німцями в грудні 1942 р., забитий під час допитів.

Іван Климів

Лисий Володимир (1893–1966). Народився в с. Копичинці (нині – Гусятинський р-н Львівської обл.). Навчався у Віденському та Львівському університетах. Учасник Першої світової війни. У лютому-квітні 1918 р. – офіцер з доручень австрійського командування при Українській Центральній Раді. З січня 1919 р. – референт державного секретаря внутрішніх справ Західноукраїнської Народної Республіки, згодом – керівник пропагандистського підвідділу розвідувального відділу Начальної команди Української Галицької армії. Восени 1919 р. – офіцер штабу Дієвої армії УНР. З 1923 р. працював адвокатом, очолював Подільський народний банк. Один з фундаторів Української радикальної партії (з 1926 р. – Українська соціалістична радикальна партія), обіймав посаду заступника голови. З вересня 1939 р. – співробітник регіонального відділення АН УРСР (нині Західний науковий центр Національної академії наук України). Після розпуску УДП працював юристом у Львові. З 1944 р. – на еміграції, з 1949 р. жив у США. Один із засновників Української вільної громади в США, секретар окружної ради Робітничого союзу, голова Федерації американських українців у шт. Мічиган, у 1954–1972 рр. – головний редактор журналу «Вільна Україна» (Vil’na Ukraïna (Free Ukraine).

Володимир Лисий

Ольховський Ілярій – інженер, директор Центрального українського банку (заступник – Лев Ребет).

Павликовський Юліян (1888–1949). Народився в с. Синьків (сучасний Радехівський р-н Львівської обл.) у родині священика. Випускник юридичного ф-ту Львівського ун-ту (1910), навчався у Віденській вищій школі хліборобської культури. В 1930 р. обраний до Сейму. Голова Товариства українських кооператорів, активний діяч Української народно-демократичної партії, співзасновник Українського народно-демократичного об’єднання. Після радянської окупації Львова перебрався до Кракова, окупованого Німеччиною. З 1944 р. – на еміграції, активний учасник відродження українського кооперативного руху Помер у Мюнхені, похований на цвинтарі Вальдфрідгоф.

Панківський Кость (1897–1973). Народився у Львові в родині відомого громадського діяча К. Ф. Паньківського. Випускник (?) юридичного ф-ту Карлового ун-ту в Празі.

У 1924–1939 рр. – адвокат у Львові, захищав у судових процесах українських націоналістів, зокрема під час Львівського процесу. Заступник голови Українського центрального комітету в Кракові (голова – В. Кубі-йович). З 1945 р. – на еміграції, член Українського національно-державного союзу. В 1950 р. – співзасновник Союзу українських національних демократів (США), в 1950–1966 – голова цього Союзу.

Кость Паньківський

Панчишин Маріян (1882–1943). Народився у Львові в родині візника. Випускник медичного факту Львівського ун-ту (1909 р.). З 1912 р. – секретар Львівського лікарського товариства. Учасник Першої світової війни. В 1920-х pp. – член Українського лікарського тов-ва, член НТШ. В 1924–1925 рр. – ректор Українського таємного ун-ту. Після закриття ун-ту зосередився на медичній практиці, особистий лікар Митрополита Шептицького. 1929 р. заснував Українське гігієнічне тов-во. В часи радянської окупації – делегат Народних зборів Західної України, проголосував за включення окупованої Галичини до УРСР. Депутат Верховної Ради СРСР, особисто відвідував у Кремлі Й. Сталіна. В часи німецької окупації – керівник клініки Львівського медичного ін. – ту. 1943 р. переховувався в резиденції митрополита Шептицького. Помер унаслідок сердечного захворювання.

Маріян Панчишин

Петрів Всеволод (1883–1948). Народився в Києві у родині генерала Миколи Вернера-Петрова. Випускник Київського кадетського корпусу (1900 р.), Павлівського воєнного училища (1902 р.), Миколаївської академії Генерального штабу (1910 р.). Учасник Першої світової війни, начальник штабу дивізії (1916 р.), полковник (1917 р.), нагороджений золотою Георгієвською зброєю. Організатор українізованих військових частин на Західному фронті. Командир Першого Запорізького полку (1918 р.), начальник штабу дивізії, командувач Волинської групи Дієвої армії УНР, товариш воєнного міністра. Генерал-хорунжий (1920 р.), начальник Генерального штабу УНР (1921 р.). З 1922 р. – у запасі. Проживав у м. Хуст, працював професором Української державної гімназії та Української реальної гімназії. В 1945 р. – радник командира Української національної армії генерала П. Шандрука. З 1945 р. – на еміграції, помер у таборі для переміщених осіб у м. Регенсбург.

Всеволод Петрів

П’ясецький Андрій (1909–1942). Народився в с. Реклинець (сучасний Сокальський р-н Львівської обл.) у родині священика. Випускник Львівської державної гімназії (1927 р.) та рільничо-лісового ф-ту Львівської політехніки (1933 p.) – Працював у царині лісового господарства, був інспектором церковних лісів Львівської архієпархії. 1940 р. ув'язнений у тюрмі «Бригідки». Заарештований німцями в січні 1942 р. Розстріляний як заручник у листопаді 1942 р.

Юрій Полянський – сотник УГА, професор геології (викладач Українського таємного університету), працівник природничого музею НТШ. Вважав, що П'ясецький погодився обійняти пост міністра лісів в уряді Я. Стецька, оскільки не вагався щодо чистоти помислів ініціаторів його створення.

Юрій Полянський

Радзикевич Володимир (псевдо: Вуйко Владко) (1886–1966). Народився в с. Вишенки (сучасний Городоцький р-н Львівської обл.). У 1908–1939 рр. – учитель Академічної гімназії у Львові. Член НТШ (з 1932 р.), у 1929–1930 рр. – голова «Учительської громади». В 1941–1944 рр. – директор Другої Львівської гімназії, в 1945–1950 рр. – директор українських гімназій в таборах переміщених осіб. З 1950 р. – на еміграції. Помер у м. Клівленд (штат Огайо, США).

Ребет Лев-Роман (1912–1957). Народився в м. Стрий (сучасна Івано-Франківська обл.) у сім’ї поштового службовця. З 1927 р. – член УВО, з 1929 р. – член ОУН. Закінчив юридичний факультет Львівського університету. Неодноразово заарештовувався за націоналістичну діяльність. У 1934–1938 рр. – провідник Крайової екзекутиви ОУН на території сучасної Західної України. Заарештований німцями 12 липня 1941 р. До грудня 1944 р. – в’язень концтабору Аушвіц. Після звільнення виїхав до Мюнхена, очолював ОУН (с-д). 1948 р. – співініціатор та співорганізатор створення ОУН («революційної») т. зв. «двійкарі».