Розділ «1917»

19/8 Одинадцятий італійський наступ на ріці Ізонцо. Деякі успіхи.

21/8 Німецький наступ під Ригою. Значні успіхи.

24/10 Початок наступу при Капоретто. Великі успіхи. Італійська армія відступає повсюдно.

31/10 Битва при Беер-Шеві в Палестині, початок британського прориву.

6/11 Канадці займають Пасхендале під Іпром. Наступ припиняється.

7/11 Більшовики шляхом перевороту захоплюють владу в Петрограді.

9/11 Італійська армія зводить нову оборонну лінію уздовж ріки П’яве.

1/12 Останні німецькі війська відступають зі Східної Африки в Мозамбік.

2/12 Початок мирних переговорів між Німеччиною і новим урядом більшовиків.

9/12 Війська союзників вступають в Єрусалим.

---

133

---

Четвер, 4 січня 1917 року Ангус Б’юкенен бере участь у похоронах свого командира роти під Бехобехо

На початку це виглядало як ще один невдалий маневр — «кліщі». На світанку вони вже на ногах — королівські фузилери з 25-го батальйону, — або, точніше, ті 200 чоловік, які залишилися від початкових 1200. Вони заслужили репутацію найнадійнішого і наймобільнішого британського з'єднання, і вкотре їх посилають в обхід. Їхня мета, як і мета ударного з'єднання, — село Бехобехо. У той час як інші частини наближаються до села зі сходу, Б’юкенен з товаришами повинен обійти його і завдати удару із заходу, перешкодивши німцям, які, як стало відомо, перебувають у селі, вислизнути як зазвичай. Сонячне світло. Жарке небо. Аромат квітів.

Після двогодинного сторожкого маршу через буш вони нарешті досягають місця, де планувалося чекати відступу ворога. Перед ними стежка, що веде з села. У розпеченому повітрі безперервно гримлять звуки пострілів. Ударна група починає штурм. Королівські стрільці розосередилися вздовж довгого стрілецького ланцюга, залягли в очікуванні в затінку дерев. Шум бою вдалині все не вщухає. Через деякий час ланцюжок починає виявляти ознаки нетерпіння. Невже і цього разу провал?

Військові операції в німецькій Східній Африці тривали. Британські колони кидалися з долини в долину, крок за кроком витісняючи на південь швидкі й невловимі роти Schutztruppen. Незабаром вони дістануться річки Руфіджі.

На папері все виглядало успішно. Значна частина німецької колонії вже перебувала в руках союзників. Але перемога діставалася ціною неймовірних страждань і величезних ресурсів. Війна вплинула на цю частину Африки як жодний інший конфлікт. До кінця війни тільки британці завербували собі мільйон чорних носильників (майже всі вантажі переносилися на африканських плечах), і кожен п'ятий з-поміж них загинув.

Командування союзників на чолі зі Сматсом ніяк не могло зрозуміти, що їх супротивникові, зухвалому, розумному і цинічному фон Леттов-Форбек, власне кажучи, байдуже до колонії. Цей ас партизанської війни від самого початку бачив своє завдання в тому, щоб відтягнути на себе якомога більше сил супротивника. Бо кожен солдат, кожна гармата і кожен патрон, переправлені в Східну Африку, означали на одного солдата, одну гармату і один патрон менше на Західному фронті. І німець досяг надзвичайного успіху. У Сметса було тепер у п'ять разів більше солдатів, ніж у фон Леттов-Форбека, але британці так і не змогли здолати цього німця.

Задихаючись від спеки, з села примчали розвідники. Вони бачили на дорозі ворога. Лунає наказ, і стрільці, які лежать на лінії, піднімаються і йдуть зі зброєю напереваги до дороги. Б'юкенен командує двома кулеметними розрахунками «Віккерсів», йому вдається зайняти вогневу позицію. Дуже доречно. На дорозі з'являються німецькі аскарі, які щойно залишили село. Б'юкенен розповідає:

Ми тієї самої миті відкрили по них вогонь із гвинтівок і кулеметів, заставши їх зненацька і багатьох уклавши на місці. Спершу вони почали відстрілюватися, що викликає повагу, але незабаром знітилися, і ті, хто залишилися живими, припинили вогонь і зникли в заростях буша.

Багато з нової військової техніки не було пристосовано до африканських умов і клімату. Моторний транспорт часто глухнув, важка артилерія загрузала, літаки не могли виявити ціль у густих заростях. І тільки кулемет був настільки ж ефективною смертельною зброєю, як на інших театрах військових дій. (До речі, це було відомо ще ветеранам колишніх колоніальних воєн.) Під час бою в буші та джунглях гвинтівки з якоїсь причини стріляли занадто високо. Важкі кулемети, навпаки, посилали град куль, що на висоті одного метра буквально прочісували густу рослинність, чіпляючи все, що ховалося в ній, і це завдяки тому, що вогонь вели зі стійкого верстата і його легко було скоригувати.

Б'юкенен і його солдати поспішають у бік Бехобехо, минаючи вбитих і поранених. Просто біля входу в село вони займають позицію на невеликому відкритому пагорбі. Починається перестрілка з чорними солдатами, які засіли в селі. Немилосердно пече сонце.