Розділ «Частина третя»

Все зрозуміло: контр-адміралові потрібні раби. Тубільці повинні залишити джунглі, американські матроси допоможуть їм побудувати нові хатини замість погорілих, а потім тубільці допоможуть американцям побудувати укріплення. Будівництво хатин закінчиться за два-три тижні, будівництво укріплень за два-три роки. Крім того, контр-адмірал має намір прокласти шосейну дорогу по узбережжю навколо всього острова — так говорив ад'ютант.

— Навіщо йому ця дорога? — запитав я. — Тубільці мають стежки, які їх цілком задовольняють.

Ад'ютант іронічно посміхнувся.

— Невже ви думаєте, що ми будуватимемо шосе для дикунів? Шосе потрібне нам самим. На острові будуть воєнні й цивільні власті. Приїдуть енергійні люди, які забезпечать роботу тубільцям. Тут чудова природа, острів може стати прекрасним курортом. Старику тут дуже подобається. Він має намір проводити тут свою відпустку. Навіть сказав містерові Сміту, що розширить його плантацію і, коли піде у відставку, житиме тут і взимку. Старик із Ванкувера, а там зима досить сувора.

— А містер Сміт нічого йому не заперечив щодо плантації? — спитав я.

— Заперечив, звичайно. Він сказав, що плантація його власність, визнана вождем племені, а весь острів належить Англії, бо Сміт першим зійшов на нього. Ха-ха! Він навіть попросив у старика солдатів для охорони йоги плантації.

— А той що?

— Засміявся й сказав: «Якщо цивільні власті неспроможні захистити ці вікна, то мої солдати можуть захистити і цивільні власті, і вікна».

— Як треба розуміти ці слова? — запитав я.

— Хіба не здогадуєтесь? Старику всерйоз припала до душі плантація англійця. А оскільки дикуни завжди можуть її відняти, старик захистить від них і плантацію, і самого Сміта, звичайно, ціною його плантації.

— А Сміт?

— Він почав костричитись і залякувати старика, що поставить це питання в якомусь міжнародному суді, а старик спокійнісінько йому сказав: «Не дозволяю гавкати на мене собаці, яку я годую!»

— Отже, вони посварилися не жартома?

— О, далеко не жартома! — підтвердив балакучий нащадок креолів. — Третій день містер Сміт не розмовляє з стариком, а той проходить повз нього, як повз телеграфний стовп.

— А як тримається капітан Стерн?

— Капітан — чудова людина! — вигукнув ад'ютант. Наші хлопці полюбили його, а старик запропонував йому стати до нас на службу, але він відмовився. Хоче якомога швидше потрапити в Александрію. У нього там маленька дочка…

Я спитав його, чи взагалі дозволять нам залишити острів і виїхати якимось американським кораблем. Ад'ютант сказав, що це можливо. Старик зажадав, щоб йому вислали з Америки корабель із будівельними матеріалами. Після того як корабель розвантажиться на Тамбукту, ми зможемо виїхати на ньому.

– І скоро прибуде корабель? — спитав я.

— Через два тижні.

— А чи правда, що контр-адмірал дозволить нам виїхати на ньому?