TextBook Стоїть один у всьому світі.
Його зростила на біду
Природа у годину люту
І в зелень мертвісно-бліду,
І в корінь налила отруту.
До нього й птиця не летить,
І тигр не йде: лиш вихор буйній
На древо смерті набіжить
І мчиться геть, уже отруйний.
І якщо тучі грозові
Обмиють пагілля дрімучі,
То вже краплини дощові
Падуть, отруйні та жагучі.
Далі поет розповідає, як один володар послав свого раба до анчара за отрутою, щоб «загибеллю чорною» розбити ворога. І раб справді приніс сік смертоносного дерева.
Блідий, знесилений, він ліг
Під шалашем на всохлім лику
І вмер біля владарських ніг
Той раб, замучений без крику.
Пушкін помилявся.[23] Отрута з анчара зовсім не така сильна, як він собі уявляв. Тубільцям відомі рослини з набагато сильнішою отрутою, і все ж вони називають анчар «деревом смерті» і вішають на нього покійників.
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Острів Тамбукту» автора Марчевський Марко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 4. Приємного читання.