Розділ «Частина друга»

В хатині я застав вождя і головного жерця. Вони сиділи на нарах і про щось збуджено сперечалися, а збоку стояв Гахар і мовчки слухав. Коли я ввійшов, вони замовкли. Я гадав, що Арикі злякається хоч рушниці, але він не рушив з місця і не глянув на мене. Від нього тхнуло коньяком. Обличчя його було холодне. Щось огидливе було у всій його миршавій постаті з чорною зморшкуватою шкірою і в гострому злому погляді, який пронизував і примушував здригатися.

— Ти чому хотів мене вбити? — закричав я. — Чому хотів спалити живцем?

— Тому що ти винен у нещасті, яке спіткало наше плем'я, — похмуро промимрив головний жрець. — Крокодил вимагає жертви…

— А ти знаєш мову крокодилів? — спитав я його. Арикі сердито блимнув на мене.

— Ні!

— Звідки тоді ти знаєш, що крокодил вимагає жертви?

— Біле листя мені сказало.

— Дурниці! І я маю біле листя. Воно мені сказало, що Арикі бреше.

— У тебе немає білого листя! — крикнув розлючений Арикі. — Ти брешеш!

— Гаразд! Зачекай на мене тут і побачиш, що я не брешу.

Я швидко вийшов, збігав у свою хатину, взяв одну з книжок, принесених з яхти, і знову повернувся.

— Ось! — звернувся я до головного жерця і показав йому книжку. — Бачиш? І я маю біле листя.

Це справило дуже сильне враження на присутніх. Головний жрець мовчав, ніби занімів. Він просто не знав, що сказати. Я перегортав сторінки книги перед його носом, і він ні на хвилину не сумнівався, що це таке ж біле листя, як і його власне.

Жрець розгубився, але швидко опам'ятався і сказав:

— Твоє листя зробили пакегі, і воно не говорить правди.

– І твоє зробили пакегі, — сказав я.

— Ні! — відповів Арикі. — Моє листя від Дао, і тому говорить правду. Я його мав до того ще, як пакегі з'явилися на нашому острові.

«Цей чоловік — мов кішка, ніколи не падає на спину», — подумав я. Навіть і зараз, коли мені вдалося заронити сумнів у його душу, він не здається, а наполягає на своєму: «Андо, пакегі гена, треба віддати крокодилові…»

Бачачи, що так мені з ним не справитись, я зважився на ризикований крок.

— Добре, згоден, — сказав я.