TextBook — Напоролись на засідку, чи як?
— Не знаю, я в «Сен-Готарді» з Кучмою пиво пив.
— Брешеш, ти все знаєш. Недарма тебе замість Венцеля поставити хотіли.
— Хотіли, та не поставили.
— Це через того вискочку Шпиня. Тепер він велика цяця — начальник поліції.
— Венцель і Шпинь з тим поляком, Збишко чи як його, ще до обіду з табору зникли. Я тільки сьогодні вранці про все те довідався.
— І вони не брали тебе на діло?
— Ніколи.
— Бреши, бреши. Бачили, як ти біля них терся. За те Шпинь тебе і заступником своїм зробив. Ніби я не знаю.
— Що ти знаєш? — у голосі Капусти прозвучала погроза.
— Чого ти визвірився?
— А того, що тебе не питають.
— Подумаєш, начальство, ще не встиг…
— Заткнись, бо…
— Бо що? Думаєш, як з Рябчуком злигалися, то вже й плювати на всіх можна? Не на таких напали.
— Замовкни, бо я таки дам тобі в морду, — гаркнув Капуста. — Настановили! Начальство! А чого ж тебе обійшли? Ти ж сам біля Венцеля вужем крутився. То я повинен тебе спитати, чи ти ходив з ним на діло?
— А я й не криюсь, ходив. Венцель умів з людьми жити.
— Виходить, ній умів, а я ні?
— Побачимо. Тільки наперед скажу — без пас і ти, і твій Шпинь ніщо. Не будете жити з нами в згоді, не допоможе вам ні Рябчук, ні Кислицький.
— З ким це з нами?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чорний лабіринт» автора Сичевський Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА СЛІД ПО ЖУРАВЛЯХ“ на сторінці 86. Приємного читання.