Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА СЛІД ПО ЖУРАВЛЯХ»

— Ти щось знаєш про нього? Чому ж досі не сказав?

— Я боягуз, сестричко. Жалюгідний боягуз. Манфред вивів нас з оточення. Ми йшли залитим водою метро. І тут… — Хорст замовк. Йому було важко сказати правду.

До залу зайшли Дайн і його гості.

— Пане бургомістр, рекомендую: моя дочка Ютта.

— Дуже приємне, міс…

Доктор Штюпнагель вклонився дівчині.

— Мій племінник фон Торнау.

Хорст вирішив, що Стефан отим «фон» набиває йому ціну. Однак невдовзі пересвідчився, що приставка «фон» грала у розмові з бургомістром значно вагомішу роль.

— Радий познайомитись, ми тільки-но говорили про вас.

Дайн-Рябчук узяв дочку під руку і звернувся до Шульце.

— Геро, ти ще не бачив, який чудовий платан росте в моєму літньому ресторані.

Коли вони виходили із залу, Хорст несподівано зустрівся очима з високим кучерявим брюнетом. Якусь мить Торнау не міг згадати, де бачив це обличчя. Але згодом перед очима попливли гірські вершини, так ніби Хорст раптом опинився біля туристяка на березі Траупзее. «Так, це він. Росіянин із туристяка». Думки Хорста перервав бургомістр.

— Сядьмо, пане Торнау. Наша розмова буде суто діловою, — Штюпнагель вмостився в крісло, вийняв сигарети. — Пригощайтесь.

— Дякую.

Хорст перевів погляд на Керка. Шеф «Сі-Ай-Сі» сідав за стіл третім, однак з розмову, здавалося, не мав наміру втручатися. Бургомістр сказав, розпливаючись в усмішці:

— Йдеться про ваше прохання, з котрим ви тиждень тому звернулися до магістрату, — підтвердити державну силу купчої, за якою ви здаєте в оренду інтендантству окупаційних військ землю між Берг-ам-Ляймом, Перлахом і Штраб-Трудерінгом загальною площею сто п'ятдесят гектарів.

— Так… — ледве спромігся вимовити Хорст. Він нічого не розумів. Магістрат, прохання, землі, американське інтендантство… Щось бургомістр плутає.

Але доктор Штюпнагель упевнено вів далі:

— Я розумію, звичайно, що ваше право незаперечне. Свої родові землі ви можете здати в оренду кому завгодно, та щоб підтвердити силу купчої, ми повинні спочатку пересвідчитися, що немає інших претендентів на спадщину.

Тепер Хорст уже починав дещо розуміти. Він раптом згадав про документ, що його Дайн підібрав у розбитому берлінському кабінеті генерала Вальтера фон Торнау. Хорст глянув на Стефана, що саме підходив до них.