TextBook — Тут за такі слава ребра ламають, — додав Савинов.
— Хто? — здивувався Андрій.
— Є тут і власівці, і бандерівці, і ульманісти…
— Всякої тварі по парі,— вставив Петро.
— Комітети, спілки, кооперативи організовують. Зберуться бандерівці, кричать: «Єдина! Неділима!», бадерівці репетують: «Од моря до моря!», а потім за чуби, і пішла катавасія.
— Твань болотяна, і більш нічого, — зітхнув Микола.
— Вони б'ються, а в нас ребра тріщать, — промовив Ігор.
— Ех. що казать, браточки, дожились до точки, — Петро вдарив по струнах. Гітара зойкнула, ніби від болю.
— Я вам ось що скажу, — тікати треба, поки не пізно, — гаряче прошепотів Ігор. — Зібрати трохи грошей, жратви, на товарняк і на Відень.
— А потім знімуть тебе з товарняка і на рік у тюрму.
— Без пересадки, — докинув слово Петро.
— Ось запитай Андрія. Солодко йому було три місяці молотом махати на самій баланді?
— Відсидиш — і знову сюди припровадять, — Петро легенько торкнув струни гітари. Сумна мелодія повисла над притихлими хлопцями: Ніби думки їх невеселі сплелися в мінорному акорді.
— Всі шляхи ведуть до Ляйму.
— Сказав Петро Савинов і повісився з горя.
— Ні, Ігорок, я не повішусь. Я повернусь додому.
Тільки кру, кру, кру…
В чужині помру. Заки море перелечу,
Крилонька зітру…
Тихо співали Ігор з Петром. Щирість нових друзів подобалась Андрієві. Пісня будила в серці чисті, незаймані струни.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чорний лабіринт» автора Сичевський Василь на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА СЛІД ПО ЖУРАВЛЯХ“ на сторінці 45. Приємного читання.