Розділ «Григорій Гребньов «Втрачений скарб» Пригодницька повість»

— Ого! — не дочекавшись перекладу, весело вигукнув по-французькому Кортец. — Ви відчуваєте, товаришу Богемський, який камінь кинув у мій іноземний город цей мельник з опери «Русалка»?

Старик уважно дивився на Кортеца з-під своїх сивих, навислих брів.

— Що сказав… цей пан? — запитав він, звертаючи погляд на Джейка.

— Він каже, що ви схожі на мельника з опери «Русалка», — зневажливо відповів Джейк.

Старик заквоктав, наче глухар на токовищі. Він сміявся і трусив скуйовдженою головою.

— Який я мельник? Я ворон тутешніх місць! — сердито сказав він, раптом обірвавши сміх.

Джейк і Кортец перезирнулися.

— Цікаво… — після довгої паузи промовив по-французькому Кортец, втупившись у старого сторожа.

— Цей столітній пень, виявляється, щось тямить в операх і навіть уміє говорити дотепи.

Джейк уже позирав на старика сторожко й підозріливо, але той не звертав уваги ні на нього, ні на Кортеца. Вмостившись на одному з валунів і скинувши рудого чобота, він заходився перемотувати буру смердючу онучу.

— Гм… дивний старик, — тихо промовив Джейк.

— Думаю, що не завжди він носив онучі… — резюмував Кортец і додав не зовсім упевнено: — Як по-вашому, товаришу Богемський, чи не розуміє він наших з вами розмов?..

Джейк ще раз уважно поглянув на старика і відповів Кортецу, на цей раз по-англійському:

— А дідько його знає! Треба перевірити.

— Говоріть і далі по-французькому і не звертайте на нього уваги, — теж по-англійськи запропонував Кортец і тут же перейшов на французьку: — Отже, товаришу Богемський, вам довелося вчора почути тут, у монастирі, цікаву лекцію професора Стрілецького про поїздку Івана Грозного в Сіверський монастир у 1557 році?

— О так, мосьє!.. — жваво підтвердив Джейк. — Професор Стрілецький дуже докладно описував своїм молодим друзям візит Грозного до цього монастиря.

— А чого приїжджав сюди цар Іван Грозний? — з удаваною цікавістю запитав Кортец, скоса поглядаючи на сторожа.

— Він привіз сюди і сховав у монастирі якісь книги, мосьє…

Тим часом дід Антон уже перевзув одного чобота і готувався взятися за другу онучу, але валун, на якому він сидів, очевидно, здався йому незручним. Сторож підвівся і, вибравши інший камінь, круглий, наче велетенський череп, пристроївся ближче до Джейка.

— Професор збирається шукати тут книжковий скарб Грозного?: — запитав Кортец.