- Не скажу.
- Тьфу, чортяка! I де ти взявся на мою голову.
Увечерi Андрiй виклав свiй план Антропову й Банникову. Вони потихеньку прорiжуть пiд нарами пiдлогу. Туди нiмцi нiколи не зазирають i не зможуть помiтити отвору. Пiсля цього вони спускаються в пiдвал i або ж пiдкопуються пiд стiну в тому мiсцi, де барак не обгороджений дротом, або ж, якось пiдiбравши ключ, одчиняють дверi, обеззброюють вартового, який стоїть надворi, й утiкають. Є ще один шлях до втечi. З пiдвалу прорiзати потихеньку дiрку до солдатiв, залiзти вночi у їхнi кiмнати, пов'язати їх усiх, забрати зброю - i гайда!
- Ото вони будуть ждати, поки ти до них прорiжешся, - насмiшкувато сказав Антропов. - А крiм того, ти забув про вартового, який стовбиче у нашiм коридорi, i про надвiрного.
- Вони здiймуть догори руки, як тiльки побачать у наших руках зброю, впевнено вiдповiв Андрiй.
- Здiймуть, то здiймуть, та спробуй її дiстати, ту зброю, - продовжував вагатися Сашко.
- Я теж не дуже вiрю в цей варiант, - сказав Андрiй. - Вiн дуже небезпечний. Звичайно, найкраще було б одiмкнути дверi.
- А де ж ти вiзьмеш ключа? - запитав Аятропов.
- Ключа треба зробити. Коли хтось з нас пiде по брукву або по брикет, хай вiн зробить мiрку з замка.
- Чим же ти її зробиш?
- А звiдки я знаю? Може, хлiбом, може, смоли шматок принесемо з залiзницi, може, де-небудь воску дiстанемо...
- У нас он, коли струму немає, свiчки стеариновi дають, - втрутився Павлуня, - iз стеарину можна злiпок ключа зробити.
- А ключ? - продовжував допитуватися Сашко.
- Ключ зробиш ти, - безапеляцiйно заявив Андрiй.
- Я? Та з чого ж? I як?
- Це вже твоє дiло. Придумай що-небудь, попроси Зона, щоб вiн принiс тобi залiзяччя, терпуга i що там ще треба. Пообiцяй зробити якусь дитячу iграшку, чи там що...
- Ото вiрно, - пiдтримав Андрiя Банников, - а то хрестики свої точиш, соромно дивитися.
- Ти з моїх хрестикiв хлiб їси! - огризнувся Антропов.
- Гаразд, не будемо сваритися, - заспокоїв друзiв Андрiй, - Отже, з завтрашнього дня - до роботи. Спершу ключ. Коли вiн буде готовий, почнемо рiзати пiдлогу. Добре було б, щоб рiзали одночасно у всiх трьох кiмнатах. Не будемо ж ми втiкати лише втрьох. Треба взяти з собою всiх тих, хто хоче. Тобi завдання, Сашко, виявити всiх бажаючих.
- А чого це ти розкомандувався? - образився Антропов. - Без року тиждень тут живеш, а командуєш, наче генерал.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Дума про невмирущого» автора Загребельний Павло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 65. Приємного читання.