Дума про невмирущого

- Некурящий.

- Тодi ти бог!

- Це ж чому саме бог?

- А "бички"? Знайдеш на вулицi "бички" - з хлопцями на хлiб помiняєшся. У нас за п'ять "бичкiв" од сигарет дають пiвпайки хлiба, а за два сигарних цiлу пайку.

- Я "бичкiв" не збираю.

- Еге. Та ти гордий!

- А коли й гордий - то що?

- Та нiчого. Менi гордi хлопцi подобаються. Давай знайомитись. Антропов. Старший лейтенант. Звуть Сашком. Ти теж мене так зви. Домовились?

- Домовились, - сказав Андрiй i назвав своє iм'я.

- Житимеш у нашiй кiмнатi, - казав Антропов, - у нас одне мiсце вiльне. Пилипа Смоленського на минулому тижнi застрелили - тепер мiсце є.

- Застрелили? - перепитав Андрiй, намагаючись вдавати з себе спокiйного.

- Атож, - кивнув Антропов. - Пилип був гарячий хлопець, ну й шпортнув тут одного єфрейтора вилами. Падло був єфрейтор страшнеНу, в єфрейтора кишки надвiр, а Пилипа - бах! бах! - i нема.

- I вас тут часто?

- Стрiляють? Та нi. Бiльше роботою жмуть. У нас же штрафна команда, знаєш.

- Б'ють?

- Для профiлактики. Чистять зуби, ребра i взагалi всi суглоби. Дуже веселе життя. У нас тут нiхто довго й не затримується. Або ж умирають, або ж у концтабiр. А то, як Пилип...

- А ти давно тут? - поцiкавився Андрiй.

- Та я вже з пiвроку. На менi не покатаються. Я кранк. Знаєш, що таке кранк?

- Хворий?

- Хворий - це по-нашому. А кранк - це коли в тебе нiчого не болить, а на роботу погнати не можуть. Ось дивись.