Дума про невмирущого

Їх погнали на роботу, i Андрiй пiшов тепер поряд з Семеном, спираючись на руку товариша.

- Як же ти потрапив у полон? - питав Баренбойм.

- Потiм про це, потiм, - вiдмахувався Коваленко. - Ми ще з тобою наговоримося про все. Зараз треба думати про те, як тебе врятувати од фельдфебеля. Вiн тепер не вiдступиться. Влаштує комiсiю, щоб довести, що ти єврей.

- Однаково вмирати, - байдуже махнув Сьома. - Пам'ятаєш, як ви мене просили розповiсти анекдот. От мене вб'ють - от тобi й анекдот.

- Не говори дурниць!

Як завжди, полоненi "прогулювалися" до кар'єру й назад, посьорбали рiдкої брукви i вже готувалися спати, як раптом фельдфебель викликав Андрiя й Семена надвiр. Вiн наказав їм одягтися, пiдвiв до них конвоїра й тицьнув пальцем у бiк кар'єру:

- На роботу! Швидко!

- Ми працювати не будемо, - заявив Андрiй.

- Однаково. Марш! - крикнув фельдфебель.- - В кар'єр! I не давати їм сидiти! - наказав вiн солдатовi, - Хай стоять усю нiч. Та нагору їх, на белебень, отуди до станцiї, щоб пе ховалися в затишку в кар'єрi. Хай постоять там цi "брати"! Марш!

Вони пiшли тим самим кроком, який "винайшов" тут Коваленко. Поспiшати не було чого. Попереду чекала нiч, довга, виснажлива, а далi теж не краще.

Холодна мжичка висiла в повiтрi. У Семена вицокували зуби - чи то вiд пронизливої вологи, чи то вiд нервового збудження.

- I де я взявся на твою голову? - зiтхнув вiн.

- Дурний ти, - ласкаво всмiхнувся Андрiй.- Невже, ти не радий нашiй зустрiчi? Тiльки уяви собi: в полонi, в самого чорта в зубах - i раптом зустрiти товариша!

- Та воно так.

- А чого ж тобi ще треба?

- Але ж через мене ти он як мучишся.

- Е, не турбуйся. Живий буду - не помру. Ми ще з тобою фашистськi танки битимемо.

Вартовий вивiв їх за кар'єр, коли вже смеркало. В сотнi метрiв од полонених чмихав на рейках паровоз, до якого залiзничники чiпляли состав порожняка. Навколо було голо й сумно, мжичка поволi перейшла в дощ, зривався на нiч вiтер.

- Тут стояти, - буркнув солдат. - Стояти й не ворушитись.

Порожняк нарештi причепили до паровоза, паровоз чмихнув ще кiлька разiв, тодi смикнув состав, спробував його потягти вперед, штовхнув назад мабуть, випробував свою силу. З того боку вагонiв хтось невидимий засюрчав у свисток. Стало ясно, що поїзд зараз буде рушати.