Розділ «СПРАВА ЧЕСМЕНА»

— Стій! — крикнув Мей втікачеві, але той, не звертаючи уваги на цей крик, зигзагами біг далі. Перша черга з автомата Мея влучила у стіну одного з будинків, друга начебто влучила в ціль. Втікач спіткнувся і впав долілиць на землю. З форда виліз переляканий стріляниною другий чоловік і, не роблячи спроби втекти, слухняно дозволив Рірдону надягти на себе наручники.

Тим часом Мей підійшов до лежачого. Він запустив руку у каштанове волосся невідомого і, піднявши трохи його голову, повернув її убік, щоб заглянути в обличчя. Він стрівся поглядом з насмішкуватими розумними очима юнака.

— Водити машину ви вмієте, нічого не скажеш, а от стріляти… Я б на вашому місці записався на курси стрільців… — зухвало сказала молода людина ошелешеному полісменові, який гадав, що має справу з покійником.

— Заткни пельку! — грубо відповів Мей і рвонув хлопця догори, поставивши його на ноги. Потім наклав йому наручники. Перш ніж відвести затриманого до автомашини, Мей нахилився і підняв з землі пістолет. Він показав його затриманому.

— Це твоя гармата? — спитав він.

— Киньте жартувати! Коли б я мав цю штуку в кишені, то не стояв би перед вами в наручниках.

— Тоді вона напевне впала з неба, га? Ти б придумав що-небудь краще, перш ніж ми дістанемось до дільниці! — глузливо сказав Мей і підштовхнув хлопця дулом пістолета до машини.

Кримінальний інспектор Гузен, до якого привели на перший допит обох затриманих, розклав на столі перед собою всі предмети, знайдені поліцейськими Рірдоном і Меєм у форді, на вулиці і в кишенях арештованих: маленький ліхтарик, жменю пожмаканих доларів, чотири номерні знаки до автомашини і пістолет 45-го калібру.

Гузен грайливо покрутив на Вказівному пальці пістолет, глянув на хлопців і спитав:

— Ну, кому з вас належить ця штука?

Він не дістав ніякої відповіді. Дві пари очей спокійно дивились на нього без будь-якого виразу, наче він говорив не англійською, а малайською мовою.

Увійшовши до кімнати, патрульні полісмени на якийсь час перервали допит. Вони втягли за собою дві паки новеньких чоловічих костюмів і звалили їх біля письмового стола.

— Це ми знайшли в багажнику форда, сер, — сказав Рірдон інспекторові.

Гузен недовірливо похитав головою, але промовчав. Потім наказав відвести одного із затриманих до караульного приміщення.

Коли троє залишили кімнату, Гузен звернувся до водія форда.

— Як ваше прізвище?

— Чесмен.

—Ім'я?

— Керіл Уїттір.

— Народились?