Розділ без назви (2)

11.2. Орестеон – невелика рівнина біля Алеї.

12,1. Повідомлення було необхідне, бо загін спартанців міг прибути за три дні до кордонів Аттіки і через Мегаріду піти і зайняти ущелини Кіферону (Кітайрону), де було б ізольовано Мардонія.

13,1. Тобто долішнє місто, бо афінський Акрополь згорів ще 480 р. до н. є.

14,1. Очевидно, для того, щоб не допустити греків пройти до Мегаріди, він послав ескадрон кінноти, а також щоб прикрити свій відступ.

15.1. Беотархи мали виконавчу владу в беотійській федерації.

15.2. Сфендала – один із демів Аттіки на шляху до Танагри. Де був Скол – невідомо.

15.3. Так само невідомо, де були згадані тут Ерітри та Гісіаї.

15.4. Аттагін і Тімагенід були ватагами олігархічної партії, яка співчувала персам.

16.1. У кількох місцях своїх «Історій» Геродот називає осіб, що давали йому інформації.

16.2. Якщо це передречення справді мало місце, то це означає, що перси вже втратили свою самовпевненість і вже не вірили в свою можливу перемогу після їхнього відходу з Аттіки і укріплення їхнього табору. Це підтверджується також і тим, що Артабаз не ухвалював плану Мардонія.

19.1. Жертви, котрі вони приносили багато разів, означають, що в їхніх планах первісно не було походу в Беотію.

19.2. Греки обрали таку позицію, щоб перська кіннота не могла їх атакувати. 21,1. Свідчення про те, що в Афінах існував корпус із 300 вибраних воїнів, нема в інших джерелах. Мабуть, якийсь близький родич Олімпіадора повідомив про це Геродота.

22,1. Афінські громадяни, а не скіфські лучники, які були свого роду поліцаями в Афінах. Перікл першим мобілізував скіфів для цієї служби.

25.1. Після цього греки перейшли в наступ, намагаючись викликати персів на бій.

25.2. Святилище Андрократа, обведене муром, було базою для грецьких операцій.

26.1. Ідеться про лівий фланг, бо почесну позицію, тобто правий фланг по праву належав спартанцям. Тактичні міркування спричинилися до розташування афінян на лівому флангу, оскільки в них був найбільший корпус гоплітів, до 8 тисяч, і найкращі лучники. Лівий фланг атакувала перська кіннота.

26.2. Битва відбувалася на кордоні мегарських і корінфських земель.

26.3. Гераклідські владарі – Темен, Кресфонт і Арістодем належали до четвертого покоління після Гілла.

27.1. В промовах афінян можна вбачати відлуння похвал, звичних для афінських риторів, які вони розсипали в надгробних словах у Керамейку (афінському кладовищі). Ці три міфічні приклади героїзму і самопожертви, як і битва при Марафоні, були звичними темами цих промовців.

27.2. Афіняни відмовлялися видати Гераклідів Еврістейові. Вони вбили на бойовищі його синів, а Гілл убив самого Еврістея.