Розділ «ЧЕТВЕРТА ЧАСТИНА ДАЛЬША БОРОТЬБА УКРАЇНИ ПРОТИ КОМУНІСТИЧНОЇ МОСКВИ 1944—1951»

«Що нам лишилося тепер?

В сльозах стояти на колінах,

Тужити, битись на руїнах.

На трупах наших мрій — химер?»

І цей же невмирущий О. Олесь дає нам готову відповідь, закон, заповіт на завтра:

«Ні, ні! О, ні! Дзвонити в дзвін!

Усіх, хто є живий, скликати,

Знов храм наново будувати

На диво-подив всіх країн».

Ми не можемо ні на хвилину припиняти нашої боротьби. Нам треба спостерігати, вчитися, читати, змагатись, маючи перед собою одну велику ціль: «Знов храм наново будувати».

Але це нова велика тема, яка на жаль не вміщується у рамки моїх «Спогадів» і, як проекція на майбутнє, до «Спогадів» не належить. Нас вивів Господь на волю не для того, щоб займатися міжпартійними суперечками чи роздувати ворожнечу всередині нашого народу — це за нас роблять майстрі руїни і клясової боротьби — комунарі та марксисти. І вони та їхні прислужники роблять це досить успішно. Наше завдання — вчитися всього, що є краще та конструктивне в інших народів, вчитися спостерігати явища, шанувати один одного, пройнятися справжньою любов'ю до свого брата і спільно, як одна велика нація, як сини одного поневоленого народу, класти цеглинку за цеглинкою у величну будову нашого національного храму — Української Держави.

Якраз цій темі — темі нашого завтра присвятив я наступну свою працю, яка з Божою допомогою побачить світ у недалекому майбутньому.

Там буде мова про перегляд наших усіх визвольних концепцій, аналіза наших поразок, міжнародні фактори, які впливають на стан нашої бездержавности, про світову змову, яка безупинно працює, щоб накласти ярмо на шию всіх народів світу у формі світового уряду, про співзвучні нам сили серед народів світу, про потребу правдивої консолідації цих співзвучних нам сил та інші питання, від яких залежить розгром ворогів свободи і незалежности не лише України, а й інших народів світу.