Розділ «Додаток № 1. Короткі біографії»

ХАРЧЕНКО Артем Борисович (1894, с. Вербівка Чигиринського пов. Київської губ., тепер Кам’янський р-н Черкаської обл. — 20.11.1937). Козак загону Чорного Ворона.

Народився в родині коваля. Мав гарний голос, співав у шкільному церковному хорі. 1919 року брав участь у антибільшовицькому повстанні на Чигиринщині. В одному з боїв із загоном ЧК поранений. Існує версія, що після лікування (ймовірно, 1920 року) отаман Холодного Яру направив його для підпільної роботи до кам’янської міліції. Захопивши ручний кулемет, перейшов до повстанського загону Чорного Ворона. Після поразки Визвольних змагань, заховавши своє минуле і змінивши в документах дату народження на 1901 рік, виїхав на Рівненщину, потім до Вінниці. Закінчив консерваторію. Працював солістом Великого академічного оперного театру в Москві. Заарештований органами НКВД 9 жовтня 1937 року. Ще раніше були ув’язнені «за контрреволюційну діяльність» двоюрідні брати Прокіп і Гаврило, а також рідний брат Іван Борисович Харченко, колишній вояк Армії УНР. Знали чекісти і про еміграцію рідного брата Павла. Енкаведисти підозрювали, що Артем брав участь у повстанських загонах. Тому у виписці з протоколу № 117 засідання трійки його названо «политбандитом» («в прошлом»). А звинуватили його у зв’язках з антисовєтською українською націоналістичною організацією та спробі організації замаху на Йосипа Сталіна. Розстріляний за вироком «ревтройки» НКВД Київського військового округу.

ШЕПЕЛЬ Яків Васильович (8.10.1901, м-ко Богодухівка Золотоніського пов. Полтавської губ., тепер Чорнобаївський р-н Черкаської обл. — ?). Військовий; козак Армії УНР. Не плутати з отаманом Яковом Шепелем.

ШОРУБАЛКО Іван Іванович (25.11.1897, м. Чигирин (?) Київської губ. — 1942, бухта Нагаєво, Хабаровський край). Військовий і кооперативний діяч; комендант м. Шполи (1918).

Народився у родині Івана Даниловича та Палажки Олексіївни Шорубалків (у дівоцтві Шевченко). Мав братів Ларіона, Василя, Пантелеймона, сестер Ярину і Оксану. Закінчив чотири класи церковнопарафіяльної школи, реальне училище у м. Чигирині та Феодосійське військове училище (1917). З раннього дитинства читав «Кобзаря» Тараса Шевченка. Учасник бойових дій за Українську державу у складі Армії УНР (зокрема у Чигирині проти червоних). 1918 року створив і очолив кредитне товариство для селян. Після поразки Визвольних змагань Іван, маючи на руках малих братів і сестер, зайнявся господарством. 1924 року разом із сестрою Яриною та створеним ними ініціативним гуртком встановив у м. Шполі пам’ятник Тарасові Шевченку. Бронзову скульптуру привезли волами аж із м. Звенигородки — її зробив знаменитий Калень Терещенко.

Попри тяжку хворобу (відкрита форма туберкульозу), 1928 року Івана Шорубалка було заарештовано і вислано у Каракалпакію. 1937 року — знову арешт. Забирали його з м. Душанбе. В той же рік арештували й чоловіка Іванової сестри Ярини Дмитра і розстріляли разом із членом ініціативного гуртка із вшанування Тараса Шевченка Туровським. Брата Пантелеймона, 1896 року народження, забрали у 1938-му (він мав п’ятеро дітей). Розстріляли 1938 року.

ЦІСАР Платон Мусійович (18.11.1894, м. Умань Київської губ. — ?). Військовий; козак Армії УНР, повстанець отамана Ананія Волинця.

Народився в родині Мусія Марковича та Горпини Цісарів. Закінчив 6 класів гімназії (1910, м. Умань). До 1914 року був залізничним урядником. 1914 року мобілізований до війська. Від 1917 р. до 25 серпня 1922 р. служив в українській армії. Інтернований у таборі Стржалково. З табору втік до Німеччини, а звідти до Чехословаччини. Найменший брат повстанського отамана Іова (Гиви) Цісаря.

Підготував Роман Коваль за участі Юрія Ляшка