Розділ «Додаток № 2. Документи»

Панове старшини та козаки!

Невже ж ви не чуєте, невже ж ви не бачите людського плачу? Невже ж ви не знаєте, що Україна знов повстала проти чужинців? Навколо вас вже гуляють повстанці-гайдамаки з свяченими ножами… Вони кличуть вас, поки не пізно, кинути червону армію і негайно вступити в ряди повстанців на боротьбу за кращу долю УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.

Той, хто буде і надалі залишатися в червоній армії, буде рахуватися зрадником і буде покараний, як і всі московські комуністи. Ті мобілізовані, котрі кинули армію і повернуться додому, котрі побачили на власні очі, що з себе уявляє червона армія і за який комуністичний рай вони борються, мусять негайно вступити в ряди повстанців і принести належну користь своєму народові. Тих, хто сидить вдома, тримається своєї хати і береже свою шкуру, то той загубить все. Нехай не забуде, що ворог не спить і що, коли ми всі будемо розпорошені, нас легко буде зловити комуністам.

Будемо всі організовані в бойовий час і тоді ми хутко поженемо ворога аж до Москви.

ДО ЗБРОЇ!

ДО БОРОТЬБИ!

ЗА УКРАЇНСЬКУ НАРОДНЮ САМОСТІЙНУ РЕСПУБЛІКУ!

ХАЙ ЖИВУТЬ ПОВСТАНЦІ!

Вересня 1920 року

Ставка: Холодний Яр

Український окружний повстанський комітет.

ДАПО, ф. Р. 2048, оп. 2, спр. 154, арк. 142.

Особливості мови документа збережено.

---

8. Листівка повстанців Холодноярської округи від 15 травня 1921 р

---

Документ № 34 Хто такі повстаньці і завіщо вони борються?

З того часу, коли появився в природі чоловік, самаж природа створила і закони, по котрим чоловік повинен прожити свое земне житя.

Всякий чоловік, живучи на землі по закону природи, маэ повне право трудитись на землі, користуватись своім трудом, вільно висказувати своі думки — от-се головні законы за для земного життя чоловіка.

Трудящі маси спокон віку ведуть боротьбу проти гнобителів і експлоататорів за своі природні права. Трудящі маси боролись з царізмом, гетьманщиною, деникінщиною і зараз борються з червоними радянським комунистичним урядом і на далі будуть боротися з усяким урядом, яким-би він не назвав себе, доки не здобудуть своіх природніх прав.

Комунисти дивуються, через віщо повстаэ трудовий нарід проти (робітниче-селянськоі влади)? А воно нічого дивного й не маэ: бо трудящим однаково хтоб іх не грабував: чи то царскій жандарм, чи червоний комунар; однаковісінко трудящому болить як його бьють: чи чорною, чи червоною нагайкою; однаковісінько трудящому як і іого хату спалять: чи червоні чи чорні, однаковісінько іі не маэ. Трудящим однаково, чи іх за слово розстрілював царскій жандарм, чи тепер розстрілюэ червоный комунар.

Трудові маси однаковісінько будуть боротись як проти царского уряду, так і проти радансько-комунистичного, коли він буде так робить як і царскій. Комунисти годують трудящих, провинившіхся проти радянськоі влади, амністіями (помилованіями), а хто повірив і прийшов, тіх порострілювали. Тільки сього не буде, трудящі, котрі боролись за царату за право трудящіх, якби хотіли грабувати і знущатися з людей так як комунисти, то давно-б уже були комисарами без усякоі амністіі.

Для нас, повстанців, особих амністій не треба; ми вимагаемо від радянськоі влади здійснення тих льозунгів, котрі кинуті були комунистами з початку радянськоі влади: скасування смертноі кари, припенення війни, воля слова та дрюку, вільне користування своім власним трудом. Сі лозунги, сказані самими комунистами, а трудящим масам сього тільки й треба при всякій владі. Ми, повстанці, вимагаэмо від радянськоі влади негайно здійснити проголошені три роки тому назад льозунги; і робітниче селянска влада, як що вона дійсно стоіть на сторожу прав трудящіх, то не повинна боятись тих-же трудящих. Чи з хоть один, чесний трудящий, которий-би став проти здійсненя сих святих льозунгів: від міни смертноі кари, припенення війни, волі слова і дрюку, вільним користуванням власним трудом.