Розділ «Додаток № 2. Документи»

Оці 76 шістнадцятилітніх козаків спростовують тезу, що до Вільного козацтва брали тільки повнолітніх. Багатьох приймали у вільні козаки всупереч цій нормі статуту. Хочеш захищати село і Батьківщину — ставай до гурту.

Напевно, були й інші мотиви вступу до Вільного козацтва, наприклад бажання отримати право легально носити зброю або отримати її у держави…

Серед козаків були грамотні й неграмотні, кінні й піші (у с. М. Бурти В'язовської волості майже всі були кінні — 25 осіб, лише троє не мали коней).

Хоч у статуті зазначалося, що «караних судом за карні вчинки» до Вільного козацтва не приймають, лише в одному випадку (у списку с. Малі Бурти) вказувалося, що козаки з цього села «непідсудні», тобто несудимі. Відтак можна передбачити, що й цю сувору норму статуту можна було обійти.

З'ясувалися й деякі імена сільських отаманів Вільного козацтва. Так, отаманом Матусівської сотні Вільного козацтва був Зиновій Олексійович Курінний, Балаклійської сотні — Корній Логвинович Шатайло (45 р.), Василицької сотні (Дахнівської волості) — Огій Михайлович Шендрик (36 р.).

Сотником у Кумейках став Микола Якимович Білик (39 р.), його помічником (осавулом) — Степан Іванович Гребенник (52 р.).

У Малій Смілянці отаманував Тихін Андрійович Котиренко (?), а у Гречківці — сотенний Фадей Ісайович Пономаренко (чотовими тут призначено Степана Івановича Левенця, Тодося Леонтійовича Хильченка та Івана Кириловича Парамея).

Курінним Михайлівського куреня Шелепухинської волості 4 жовтня 1917 року обрали Никона Никифоровича Ткача (37 р.), заступником — Йосипа Євтимовича Ткача (23 р.), писарем — Хому Трохимовича Терещенка, а скарбником — Юду Івановича Тертицю.

Отаманом Вільної козачої дружини с. Ковалихи став Феоктист Демидович Білан (52 р.), а сотником Тернівської сотні Ташлицької волості — Полікарп Андрійович Тараненко (44 р.).

Флярківську сотню Жаботинської волості очолював Яків Григорович Цукалов (35 р.), півсотенним був Іван Іванович Марченко (46 р.), а ватажками (десяцькими) — Григорій Іванович Ситник (37 р.), Пантелеймон Миронович Крамар (38 р., Ілля Якович Лопатенко (25 р.), Юхим Тимофійович Коляса (47 р.), Корній Павлович Шевченко (48 р.), Олексій Опанасович Калюжний (23 р.), Гордій Якович Штрик (35 р.) і Влас Михайлович Кикоть (30 р.).

На жаль, тільки деінде у списках вказувалася професія козаків. Звісно, переважали хлібороби, хоча траплялися і шевці, кравці та робітники.

Під час роботи великою проблемою стали спотворені на московський «казьонний» лад імена і прізвища, наприклад «Аггей Єфремов» (Огій Охрімович), «Самоіл Єфремов» (Самійло Юхимович), «Афанасій Єремеєв» (Панас Яремович), «Филипп Савін» (Пилип Савович) і т. д. Спотворювалися й прізвища: Кочегура, Задоєний, Николенко, Ціома, Тертица, Тиртиця, Кривошея, Поддубний, Богач, Бєлік…

Окремо звертаю увагу на рідкісні тепер прізвища вільних козаків Черкащини: Рябокобила, Гнилобок, Цьома, Смовж, Кропива, Халаман, Чорнобривець, Нещадим, Каландирець, Синиця, Теребенька, Дирда, Патлань, Хамаза, Чмих, Куцокінь, Нянька, Кріт, Щічка, Доброштан, Гречкосій, Шмагайло, Плодистий, Тинда, Гайдабура, Голопуп.

Відзначив для себе, що імена українців початку ХХ століття та їхніх батьків суттєво відрізняються від імен наших сучасників. Тоді нерідко траплялися імена, яких зараз не знайти — Євтихій, Мефодій, Сава, Терентій, Лук'ян, Тодось, Макар, Лазар, Юхим, Пантелій, Йов, Дем'ян, Гордій, Леонтій, Прохор, Никифор (Ничипір), Ярема, Микита, Ятрен, Єрмолай, Каленик, Тихін, Нифонт, Купріян, Гервасій, Філон, Полікарп, Евхвимій, Артемон. Можна сказати, що українці радикально змінили свої імена. Тепер переважають зовсім інші…

Національний склад козацтва, звісно, був український, хоча траплялися серед козаків (як і колись на Січі) і євреї. Очевидно, такими були козаки Ісай Аврумович Фредамич (?), Арон Ауаідович (?) Добронський, Оврам Авакумович Гузьман.

Для мене цікаво, що серед вільних козаків були й Ковалі. Ось вони: Олександр Коваль з Орловця, Денис Григорович Коваль з Малої Смілянки; Федір Миколайович Коваль з Василиці Дахнівської волості; Василь Карпович Коваль з Балаклії Смілянської волості. А в Буді Орловецької волості козакували четверо Ковалів: Дмитро Пилипович Коваль, Ларіон Сидорович Коваль, Іван Йосипович Коваль, Прокіп Юхимович Коваль. Отже, серед вільних козаків Черкащини було щонайменше восьмеро Ковалів…

Долю козаків передбачити неважко: більшість з них боролися і загинули у лавах Вільного козацтва, Армії УНР та повстанських загонів. Дехто емігрував, чимало загинуло від Голодомору, а інших знищила репресивна російська система в тюрмах і таборах.

Скупі примітки Юрія Ляшка на декількох вільних козаків показують, що чекісти Черкащини мали добру пам'ять — у 1920 — 1930-х роках вони репресували багатьох учасників Визвольної боротьби. Зокрема, вільних козаків Михайлівського куреня Арсена Микитовича Ємченка (1900 р. н.) і Михайла Леонтійовича Плужника (1900 р. н.) розстріляно 1937 року, михайлівського козака Лавріна Матвійовича Сирія (1900 р. н.) така ж доля спіткала 1938 року. Їхнього товариша з Михайлівського куреня Прокопа Артемовича Півторака (1899 р. н.) арештовано органами НКВД 1937 року. Вільного козака Федота Терентійовича Могилея з Жаботина (1900 р. н.) розстріляно 23 квітня 1938 року, а вільного козака Флярківської сотні Жаботинської волості Семена Гавриловича Юрченка (1888 р. н.) вислано на поселення у Джамбульську область. Козака із Завадівки Івана Андрійовича Бердника (1878 р. н.) засуджено до 8 років таборів…

Масові репресії 1920 — 1930-х років на Черкащині та загалом в Україні свідчать — для когось опосередковано, а для мене прямо — про масовість українського руху проти російських поневолювачів.

Роман КОВАЛЬ