Розділ «Частина друга Документи»

Вацлава

CA КС PZPR, zesp. 2266/2, sygn. 202/III/3, s. 17–18.

Варшава, 22.ХІ.1943 р.

ПОГЛЯД НА СИТУАЦІЮ В КРАЇНІ

(…) Становище наших східних прикордонних земель і їх польського населення є просто трагічним. Їх гноблять і руйнують не тільки німецька окупація, але й радянські диверсанти. А одночасно на цих теренах поляків брутально знищують і переслідують українці на Волині, а литовці на Віленщині, бо вони дуже ослаблені у Східній Малопольщі українцями, а на новгородських і поліських територіях білорусами. Українці, литовці і білоруси проводять однозначну політику, використовують надані їм окупантами привілеї і вигідні для себе умови, намагаються зменшити кількісно польське населення на наших східних територіях і підірвати там основи його існування і розвитку. Крім того, не підлягає сумніву, що як українці, так і литовці, а досить значною мірою й білоруси, накопичують сили і готуються до того, щоб у переломний момент війни почати остаточне винищення або усунення з цих земель поляків і опір поверненню на них Польської Держави.

І взагалі, куди тільки не кинь оком на обширах польських земель, польське суспільство змушене боротися з жорстокістю, терором і утисками твердих, безпощадних гонителів. Треба пам'ятати і про те, що політичну боротьбу суспільство країни змушене вести у найтяжчих матеріальних умовах, які п'ята воєнна зима все більше погіршує. (…)

CA КС PZPR, zesp. 2201/10, sygn. 202/1-35, s. 97.

ЗАКЛИК ВОЛИНСЬКОЇ ЗЕМЛІ

У час, коли над Волинською землею нависла небезпека відриву її від Польщі, ми, волиняки, звертаємось до найвищих політичних чинників у країні і за кордоном з палким закликом докласти усіх зусиль і використати всі доступні засоби, щоб доля нашої землі відповідала найглибшим почуттям загальнолюдської справедливості.

Ми сьогодні стоїмо на її захисті і не будемо жаліти ні сил, ні життя. Ми повністю віддаємо себе у розпорядження Уряду і Верховного Головнокомандувача, просимо розпоряджатися всім, що ми маємо. Однією метою, яка об'єднує сьогодні широкі маси мешканців цієї землі, є врятування її долі і повернення до складу Речі Посполитої.

Протягом вікової своєї приналежності до складу Польщі Волинь була форпостом проти варварства сходу. Тут Польща здійснювала найкращі акції несення на схід західноєвропейської культури і цивілізації. Тут народжувались нові помисли співіснування і співпраці різних етнічних елементів. За цих умов Волинь та інші окраїнні землі дали Польщі низку найбільших творців у галузі культури, найглибших реформаторів, найгеніальніших провідників, вождів. Ці землі завжди народжували надзвичайне багатство непересічних особистостей, які добре відчували національні зв'язки і свою роль на східних рубежах Речі Посполитої. Культурний внесок Польщі зберігся на нашій землі впродовж 150 років неволі, яскраво засвідчуючи у кожній галузі життя, що те велике і вічне, яке тут є, з Польщею почалось і Польщею творилось. Такий самий період російської неволі не позначився на нашій землі нічим тривалим у жодній галузі життя.

Протягом 20 років своєї сучасної приналежності до Речі Посполитої Польщі Волинь повністю залікувала жахливі рани після світової війни, яка прокотилась тут у 1914–1920 рр. Після усунення цих наслідків Волинь увійшла в період (нерозбірливий вислів. — MC.) широкого розвитку.

Культурна і цивілізаційна праця Польщі на цих теренах за допомоги найяскравіших елементів інших національностей, які проживають на Волині, була перервана лише вибухом Другої світової війни. І знову до загальної боротьби з тиранією, яка загрожує всьому світові, Волинь внесла свою частку. Сини цієї землі, не розрізняючи національностей, воювали у рядах польської армії. Наша земля після окупації німцями західних і центральних воєводств разом з іншими окраїнними воєводствами стала єдиною територією державницьких сил, готових продовжувати боротьбу.

Лише зухвале і нічим не обґрунтоване вторгнення 17 вересня 1939 р., всупереч існуючому пакту про ненапад, радянської армії і військова окупація поклали цьому кінець.

Період насильницького приєднання Волині до СРСР на основі фіктивного плебісциту відзначився безперервною смугою терору, винищенням населення внаслідок депортацій, культурного та економічного винищення. Власне, цей період терору був однією з причин того, що непідготовлені політично елементи українського суспільства стали на шлях співпраці з німцями. У цьому шкідливому як для свого, так і для інших європейських народів кроці вони бачили свій протест проти радянської дійсності.

Польське суспільство Волині відбило всі німецькі намагання, на ділі підтверджуючи, що Волинь є складовою і невід'ємною частиною Речі Посполитої Польщі. У такому ставленні не було жодних вагань загалу нашого суспільства, незважаючи на те, що німці неодноразово намагались показати зовнішні ознаки менш жорстокого ставлення, ніж на інших територіях Польщі. Переломним моментом цієї підступної німецької гри було надання нам псевдосамооборони проти керованих їхніми руками злочинних українських елементів. У трагічні для Волині дні кровопролиття ми відкинули всі пропозиції співпраці з німцями відповідно до інтересів нашого народу.

У період кривавої німецької окупації був створений і запущений в дію суспільно-адміністративний і військовий апарат, а боротьба підпільної Польщі ведеться тут відповідно до директив найвищих чинників у краю і за кордоном.

З огляду на викладене вище польське суспільство на Волині вважає, що, зважаючи на досягнуті тут перед війною і в період військового катаклізму успіхи, також зважаючи на зазнані масові криваві втрати, має право вимагати, щоб його голос був урахований там, де вирішуватиметься питання про обіцяне краще життя народів.

Має право вимагати для себе і наступних поколінь такого існування, прагнення до якого підтримували кров'ю і працею, тим найкращим плебісцитом не фікції, а поведінки і дії.

Проголошуємо, що: