Розділ «Частина друга Документи»

Поляки, мешканці Східної України.

Ваші імперіалістичні вороги закликають Вас до боротьби з українським народом. Пам'ятайте, що Ви живете серед української більшості й тому всяка спроба боротьби з українським народом буде безрезультатною. Якщо послухаєте імперіалістичних підбурювань, доведете лише до пролиття Вашої крові, бо український народ зі всією рішучістю буде захищати своє право на самовизначення і на власну державу.

Ми не хочемо нікого з Вас поневолювати. На території Української держави залишаться тільки ті з Вас, хто добровільно визнає, що хоче залишитись. Ми гарантуємо їм повну свободу, безпеку і рівні зі всіма громадянами української національності права. Наше гасло: свобода народам і людині.

Хай живуть вільні національні держави українського і польського народів! На спільний фронт боротьби, всі поневолені народи! Поневолені народи, об'єднуйтесь у боротьбі проти імперіалізму! Смерть загарбникам!

Липень 1943 р.

ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ-НЕЗАЛЕЖНИКІВ

CA КС PZPR, zesp. 2201/10, sygn. 202/1-34.

[ПОЛЬСЬКА ВІДОЗВА ДО ПОЛЯКІВ НА ВОЛИНІ]

ПД.Р.

25 X.1943 V.

Прочитай, подумай і навчи інших!

ПОЛЯКИ!

В останні тижні у наших рядах посилилась тенденція до самовільного залишення місцевих територій і «порятунку» втечею за Буг або по сусідству від нього. Ці овечі перегони, зрозуміло, є дуже шкідливим явищем, яке влучає у наше загальнодержавне добро, як і в усвідомлений інтерес кожного з нас. Панічне переселення за Буг, легальним чи нелегальним шляхом, не можна нічим пояснити чи вибачити:

І. а) Польська Волинь без польського суспільства польською не буде, це не підлягає жодному сумніву. Хіба ми забули наші віковічні традиції і так негідно й нікчемно маємо вирішувати долю одного з найцінніших шматків нашої Вітчизни? б) Хто самовільно покидає місцеві території, той діє на шкоду польському народу і повинен розуміти це. в) Особистий інтерес кожного з нас говорить про те, щоб ми стояли незламно і безстрашно до переможного кінця.

Добровільна відмова від залишків власного майна є легковажним наражанням себе і родини на ризик щодо непевного майбутнього, поневірянь, холоду і голоду, а може, й ще страшніших наслідків. Хто хоче брати участь у цьому безцільному і ганебному для нас перед усім народом переселенні за Буг, нехай над цим задумається і зробить відповідні висновки.

Усі поляки звідси не виїдуть — це цілком ясно. Люди, перейняті справжнім патріотичним духом, вірні поклику шляхетного серця і здорового глузду, залишаться на своїх місцях, готові до найбільших жертв на честь Вітчизни і Її незалежного існування, бо для нас чужими є страх і ганьба дезертирства.

Те, що ми на місцевих територіях протягом цих чотирьох років війни пережили, було страшне, а жертви численними. Страшна доля завдала, однак, багато кривд і нещасть нашому Народові — і все ж таки Народ в цілому не зігнеться і не зламається від цих ударів.

З честю ми пережили ці призначені долею криваві жертви, тим більше мусимо тут стояти, довірившись Божому провидінню, з глибоким переконанням, що після днів кривди і нещастя настануть дні перемог і хвали.

С А КС PZPR, zesp. 2266/2, sygn. 202/II/3, s. 11.

[УПА ДО ПОЛЯКІВ НА ВОЛИНІ]