Розділ «Частина друга Документи»

У рапорті з Тернопільщини після опису ситуації щодо українських вбивств читаємо: «…що цьому всьому протиставляється з польського боку, що робить народ, що робить уряд Польщі? Все завершується обуренням, співчуттям і словами підтримки з додаванням наказу вистояти на позиції і закликом до самооборони. Нічого не приготовано, нічого не організовано, бракує зброї, всього. А на другому боці все приготовано, досконало організовано, забезпечено зброєю і обмундируванням. Де є та наша Армія Крайова, про подвиги якої ми трубимо на весь світ, не задумуючись над тим, чи той розголос принесе більше шкоди, ніж користі? Ми перебуваємо на шляху, який веде до повного винищення польського елементу на цих землях. Принесені таким чином жертви є безглузді і безцільні, а хто допустив їх, вчинив злочин…»

(Рапорти осередків Р.О. - з 21.IV.44 р.).

CA КС PZPR, zesp. 2271/3, sygn. 202/111/195,5.90.

6. VII-1944 р.

ТИЖНЕВЕ ЗВЕДЕННЯ, серія К II Банди УПА і антипольський терор

(…) УПА продовжує облік молодих українців і тренує свої банди у лісах. Під час навчань караульну варту часом несуть жінки. З Долини доповідають, що 2.VII ц.р. зранку через Верхній Струтин пройшла банда чисельністю приблизно 400 осіб з возами, кіньми, автоматичними карабінами і пішла у бік Рипного. Вони були одягнені у мундири німецькі, польські, угорські і української поліції та у цивільне вбрання. Того самого дня близько полудня з Максимівки надійшла банда у складі приблизно 300 осіб, так само озброєна і обмундирована. Вона пройшла через Велдзіж у бік Нягрина. Населення стверджує, що це навчання.

У зв'язку із закликом німецької влади до реєстрації українці віком від 14 до 45 років мали отримати наказ від керівництва УПА втікати в гори під відповідальність особисту і родини. Обидві сторони погрожують одна одній, а оскільки вони свої погрози беззастережно виконують, то серед значної кількості українського населення запанували розгубленість і пригніченість. Ці настрої поглиблюються повідомленнями про численні арешти серед української інтелігенції в усьому нашому регіоні і про потужну військову акцію проти українських банд, які занадто вже розперезались і які через свою запеклість і безглузді дії проти німецьких солдатів і функціонерів лише провокують німецькі репресії.

Пацифікаційна акція проти УПА і арешти серед українців

Пацифікаційна акція проти українських банд набрала розмаху Постійно проводяться арешти, передусім у Стрийському і Жидачівському повітах, де українські банди викрали Ландвірта, німця Клечке, кількох німецьких офіцерів і солдатів та знищили кілька вантажних автомобілів. Як ми зазначали, військо спалило село Веринь і частково Крупське. На місце виїхали військо, жандармерія і гестапо із Стрия і Жидачева, всього приблизно 70 вантажних автомобілів. Поля і ліси оточені, і триває справжня битва. Якими є втрати української банди — не відомо, німці втратили багато вбитих і поранених. Зі слів певного німецького капітана німецьке військо захопило в українців 2 гармати і 2 танки (?).

З Бориничів повідомляють, що у Бориничах, Борисові і Чижикові підрозділи німецького війська за участі угорського бронепоїзда провели операцію проти українських банд. У селі Бориничі було застрелено командира банди, дезертира з дивізії СС «Галичина», і його ад'ютанта. Операція із застосуванням 5 танків і 50 бронеавтомобілів охопила всі навколишні ліси. Є багато вбитих. До українських будівель, де вбито членів банди, військо не допустило нікого, навіть найближчу родину. Під час проведення операції навіть було затримано рух поїздів. Операція тривала 2 дні.

Біля села Завалів Підгаєцького повіту німецьке військо випадково наштовхнулось на великий схрон української банди. Зав'язався важкий бій, під час якого було вбито приблизно 40 німецьких солдатів і нібито аж 300 українців, а приблизно 200 арештовано. У Завалівських лісах облава продовжується.

Менші, але також гострі сутички відбулись під Болеховом. Коли підрозділ війська і жандармерії кількістю приблизно 200 осіб виїхав з Болехова до Поляниці через Гисів, щоб конфіскувати худобу, українські керівники у Болехові були переконані, що підрозділ поїхав до гміни Гисів, щоб ловити людей. Тому вони повідомили про це людям у Гисові і наказали всім втікати у ліси і протидіяти облаві. Про детальні обставини поки що не відомо. У самому Болехові до помешкань Ганушовей і Парахоняка, де проживали німецькі солдати, прийшло 8 добре озброєних осіб. Виникла стрілянина. Солдати втекли, а нападники захопили залишену зброю, набої і обмундирування.

У містах останнім часом гестапо проводило численні й відчутні для українців арешти серед інтелігенції, які зачепили і багатьох відомих провідників. Отже, заарештовані: в Стрию — адвокат Чобій, рейхсдойч криповець Синишин, нотаріус Поллюк, у Конюхові — греко-католицький священик Притуляк, у Долині — старший лісничий Лалак, у Кальному, Долинського повіту, — греко-католицький священик Лабенський, а в Болехові — Стефан і Микола Малицькі та багато інших. Усі вони — найзапекліші гайдамаки і полякожери. У тюрмі в Стрию їх помістили кожного в окрему камеру. Синишин, у помешканні якого знайшли єврейку, і Поллюк отруїлись. Чобій також прийняв отруту, але живий, лежить у тюремному шпиталі. Греко-католицький священик Притуляк помер від інфаркту. Решта, яких добре охороняє гестапо, здається, дає свідчення і топить інших. Арешти тривають не тільки у містах, а перекинулись і на села.

Пацифікація і арешти українських провідників призвели до паніки серед загалу українців. Українські діячі, а особливо інтелігенція, дуже пригнічені. Це відчувається у частих розмовах про арешти, а в поведінці видно страх перед наступними арештами, відповідальністю, яка чекає їх у майбутньому, і можливістю приходу на цю територію більшовицької армії.

З протилежного боку фронту

Знову до нас потрапила пригорща інформації з території радянської окупації. З Коломиї повідомляють, що поки що більшовики беруть до війська тільки добровольців. Є польська міліція у більшовицьких мундирах. Вороже ставлення до Польського Уряду в Лондоні проявляється на кожному кроці. Арештовано, вивезено і розстріляно певну кількість українців. Трапляються випадки арештів і вивезення серед поляків, але це стосується тих осіб, яких більшовики звинувачують у занадто тісній співпраці з німцями. У місті висять оголошення російською і польською мовами. Посади зайняті майже виключно самими поляками. Продуктів поки що не бракує, за винятком цукру. Курсують усі валюти, тобто передвоєнний злотий, емісійний злотий, рублі і марки. У Коломиї хтось бачив двох англійських офіцерів.

Настрої серед польського населення

Виїзди на захід, хоч і в менших масштабах, тривають. Тепер виїжджають головним чином утікачі від українського терору, які стверджують, що оскільки їх вигнали зі своїх господарств, то не бачать сенсу в сидінні місяцями у Станіславі, Калуші, Стрию чи інших містах, тим більше, що багато з них мають підтримку на заході у своїх родинах. Ці біженці ставляться до свого виїзду як до тимчасового і говорять, що повернуться сюди після війни, але тоді, коли українська проблема буде радикально вирішена. До виїзду підштовхує і страх перед облавами. Наприклад, у Станіславі під час останніх вуличних облав і контролю по домах за службовими аусвайсами з Фельдкомандо вивезено приблизно 300 поляків на прифронтові роботи.

CA КС PZPR/2, sygn. 202/111/126, zesp. 2267/2.

Борович Ю.В. (Василь Мудрий)