Розділ «Частина друга Репресії Другої Речі Посполитої»

Пан воєвода у Львові

Пан командир округу корпусу № V у Кракові

Пан командир округу корпусу № X у Перемишлі

Пан куратор Краківського шкільного округу

Пан куратор Львівського шкільного округу

AAN MSW Wydz. Naród. 1058 s. 13

Секретаріат Міністерства внутрішніх справ

Січень 1936. Таємно

Директиви польської внутрішньої національної політики (Тези)

І. Загальні зауваження

1. Мета. — Метою нашої внутрішньої національної політики є внутрішнє зміцнення Речі Посполитої як умови сили держави через досягнення далекосяжного збігу (можливо, найменшої розбіжності) між державними інтересами і інтересами окремих національностей.

2. Завдання. — У принципі ця політика повинна ставити собі за завдання державну асиміляцію (виховання громадянина, який має права і знає свої громадянські обов'язки) національних меншин, відмовляючись від наміру національної асиміляції (денаціоналізації), а тим більше мовної, шляхом примусу.

3. Методика діяльності. - 1) Різниця у рівні свідомості окремих національностей, чисельності та характері їх розміщення, суспільно-професійній і економічній структурі, релігійній приналежності і в інтенсивності і характері зв'язків тих національностей з материнськими народами, які становлять етнічну основу сусідніх держав, так само як і погляди на значення вказаних територій для оборони держави, — вимагають, щоб наша національна політика була різною з точки зору методів діяльності щодо різноманітних національних меншостей і навіть відносно тих самих національностей на різноманітних теренах їх поселення. Постулатом практичної державної політики повинно бути дуже точне виділення вищеназваних національностей і територій, на яких метод діяльності повинен бути скоординованим і одностайним. (…)

II. Окремі національні питання

4. Українське питання.

1) Національна політика стосовно українців у Польщі повинна намагатись створити такі умови співжиття з польським народом, у яких українці могли б і хотіли б зайняти позицію політичної співпраці у рамках польської державності і бути фактором пробудження національного українського руху на території совєтської України в дусі західноєвропейської культури і цивілізації.

2) Національна політика стосовно українців практично повинна бути спрямована на створення сильного, ідейного українського полонофільського руху. Основою тієї політики повинна бути така: на змішаних польсько-українських територіях Волині і трьох південно-східних воєводств — без восьми західних повітів Львівського воєводства, як польських, і без п'яти повітів над Сяном (Любачів, Ярослав, Перемишль, Добромиль і Санок) і без дев'яти повітів (Мостиська, Самбір, Яворів, Рава-Руська, Жовква, Огродек Ягеллонський, Рудки, Львів і Сокаль), які становлять міст до Львова, як призначених до полонізації, — обов'язкове повне правове і фактичне рівноправ'я українців, особливо у галузі самоврядування, економічній, мовній і культурній. На території вищеназваних повітів, призначених до полонізації на терені надбузьких повітів Люблінського воєводства, і на Лемківщині полонізаторська політика не повинна мати негативного характеру, особливо боротьба з мовою населення, навпаки, особливо інтенсивно повинна підтримати культурно-шкільні й економічно-цивілізаційні польські зусилля (державне і національне).

3) Адміністративний поділ трьох південно-східних воєводств належить змінити тільки в тому напрямку, щоб до Львівського воєводства включити повіти нинішнього Тернопільського воєводства, ліквідуючи його і виключаючи з нього кілька повітів (Бучач, Чортків, Заліщики, Борщів, південну частину Копичинського повіту), які належить включити до Станіславського воєводства разом з кількома південно-західними повітами Львівського воєводства (Дрогобич, Старий Самбір, Ліско).

4) На території Станіславського воєводства належить інтенсивно підтримувати гуцульський регіоналізм, на території Поліського воєводства — поліський регіоналізм (не поліщуцький!), дотримуючись вказівок, представлених вище для змішаних польсько-білоруських територій із застосуванням до місцевих етнічних умов на території Волині — волинський регіоналізм.

5) На змішаних польсько-українських теренах Волині і Червенської Землі належить у адміністративній галузі застосовувати принципи, передбачені (…) для змішаних польсько-білоруських територій (…), з тією зміною, що службовці повинні володіти українською мовою письмово й усно, (…) з тією зміною, що українська мова повинна вживатись при виконанні службових обов'язків (в адміністрації і судочинстві) — на вимогу сторін, у публікаціях і написах — поруч із польською мовою. (…)