Бо вже час настав, солдатеньки, Свою волю здобувати!»
Та зачули генерали соколину мову, Наказали стрільцям убити сокола: «Ой хто ж зіб’є його кулею — Нагороду одержить той від царя». Узяв стрілець рушницю в руки Та й пустив кулю,
Тільки не в сокола, а в генерала... Зашуміли люди, немов ріки,
Що кайдани рвуть,
Що стремлять у море;
Ревуть хвилі,
Б’ють пороги,
Земля у загравах...
Сокіл все літає,
Зове людей, закликає:
«До зброї! До зброї!
Поки пани не полягли,
Як бур’яни під косою!»
Стало краще всім робітникам, Зітхнули на повні груди селяни,
І раптом його не стало:
Умер сокіл,
Знемігся він,
Перетрудився...
Та ім’ям його великим Весь світ обновився!
Хто ж той сокіл, товариші,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Народні Думи» автора Колектив авторів на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЕСТРА ТА БРАТ“ на сторінці 66. Приємного читання.