Кинулись на сорочан донці й черкеси, підковами топтали, З рушниць стріляли Та на вулицях доганяли,
На дворах та на левадах лютій смерті предавали,
Били й мордували,
Жалості не мали.
Ой у неділю увечір вп’ять тая завірюха закружила Та доріженьки снігом крила,
А у Сорочинцях жінки, та батьки, ще й малі діти Дрібні сльозоньки проливають Та мерців обмивають,
На столи покладають,
На столи покладають,
Барабаша проклинають:
«Ой Барабаше, Барабаше,
Лихо твоє й наше!
Що ти наших діток посиротив Та й сам свою голову положив».
А у Миргороді, славному городі,
Та над Барабашевою хатою чорний ворон кряче,
А у хаті вдовиця-Барабашиха плаче:
«Ой Барабаше, муже-покойнику, Барабаше,
Лишенько наше,
Та, ой, лишенько наше!
Було б тобі, Барабаше, з Миргорода не виїжджати Та донців не викликати,
Та у народ не стріляти,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Народні Думи» автора Колектив авторів на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЕСТРА ТА БРАТ“ на сторінці 59. Приємного читання.