Розділ «СЕСТРА ТА БРАТ»

На лядські табори наїжджайте,

Лядські табори на три часті розбивайте,

Ляхів, мостивих панів, упень рубайте,

Кров їх лядську у полі з жовтим піском мішайте,

Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подайте!» От тогді-то козаки, друзі, молодці, добре дбали,

Од сна уставали,

Руський оченаш читали,

На лядськії табори наїжджали,

Лядськії табори на три часті розбивали,

Ляхів, мостивих панів, упень рубали,

Кров їх лядську у полі з жовтим піском мішали,

Віри своєї християнської у поругу вічні часи не подали.

От тогді-то Барабаш, гетьман молодий, конем поїжджає, Плаче-ридає і стиха словами промовляє:

«Ей, пане-куме, пане Хмельницький,

пане писарю військовий! Нащо б тобі кролевські листи у пані Барабашевої визволяти Нащо б тобі козакам козацькі порядки давати?

Не лучче б тобі з нами, із ляхами,

З мостивими панами,

Хліб-соль з упокоєм уживати?»

От тогді-то Хмельницький Стиха словами промовляє:

«Ей, пане-куме, пане Барабашу, пане гетьмане молодий! Як будеш ти мені сими словами докоряти,—