Розділ без назви (1)

до козака запоровськогог «Не набігаю на твої коні воронії Ані на твої шати дорогії,

Не набігаю я на твою зброю ясную,

Тілько я набігаю на тебе, козака молодого. Коли б тебе мені судив бог узяти,

Не зарікав би я ся в Килиї за тебе шликом

червонців брати». Аж промовить к ньому козак український: «Старий татарине бородатий,

Не так то мене треба взяти,

Треба зо мною в Килимськом полю погуляти». До річки до Вітки примикає,

Навколішки припадав,

Семип’ядний пищаль з плеч іздіймав,

Двома кульками набивав,

З татарином жартував,

З обох коні позбивав,

Словами промовляв:

«Татарине старий,

Не буду я злий такий на тебе,

Як ти на мене.

Як ти мене хотів брати,

До Килиї мя приводити,,

Хотів червонії за мене шликами брати.

А тепер, татарине, жарту козацького не знаєш,