TextBook Нагадую славетний рід українських князів, які володіли нашими землями із далекого 1238 по 1620 рік спочатку як володарі Великого Галицько–Волинського князівства, а з другої половини XIV століття як руські князі Великого Литовсько–Руського князівства:
1. Данило Галицький — 1201–1264,
2. Василько Романович — 1203–1269, Шварн Данилович — 1238–1269,
3. Лев Данилович — 1233–1301,
4. Юрій (І) Львович — 1262–1308,
5. Андрій Юрійович, Лев Юрійович — 1286–1323 (Володимир),
6. Юрій II Тройденович — 1287–1323 (Львів), 1309–1340 (Володимир), 1295–1349 (Львів),
7. Дмитро Юрійович (І) — 1320–1376,
8. Данило Дмитрович (Острозький) —
9. Федір Данилович — 1360–1446,
10. Василь Федорович (Красний) — 1395–1453,
11. Іван Васильович — 1420–1480,
12. Костянтин Іванович (Ганібал) — 1460–1530,
13. Костянтин (Василь) — 1526–1608,
14. Януш Васильович (католик) — помер 1620, Олександр Васильович (православний) — отруїли 1603.
До наведених дат князівського життя, звичайно, можна вносити корективи та уточнення. Головним завданням наведеного автором родовідного списку є твердження про неперервність князівського роду на теренах України (Русі) впродовж ІХ–ХVІ століть. Тобто завоювання наших земель Польською та Московською коронами у ті століття, навіть за тогочасними законами, були незаконними, бандитськими.
Хотілось би поговорити про церковний дзвін Львівського храму Святого Юра. Це надзвичайно цікаве питання, яке чомусь досі не привернуло уваги львівських істориків. Хоча дослідження питання може поставити останню крапку в поєднанні давніх славетних князівських галицького та волинського родів, зв’язок між якими свідомо і підступно розірвали наші поневолювачі.
У давньому Львові до наших часів зберігся церковний дзвін собору Святого Юра, відлитий 1341 року з таким написом: «В лето 6849 сольян бы колок сии светому Юрью при князи Дмитріи…» [52, с. 79].
Ніхто не сперечається, що у 1341 році Львів перебував у володінні князя Дмитрія. Та приписують те ім’я литовському князю Любарту. Навіть підвели під те припущення так звану наукову базу:
«…Дмитром був названий при хрещенні син литовського князя Гедеміна Любарт» [44, с. 151].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Споконвічна земля» автора Белинский В.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя Початок Русько–Литовської доби“ на сторінці 4. Приємного читання.