Розділ «ГОВАРЦ КАРТЕР ШУКАЄ ГРОБНИЦЮ ФАРАОНА ТУТАНХАМОНА»

Нарешті ліхтарик у нього в руках. По стіні пробіг тремтливий промінь світла. Ось він спинився і застиг. Серце в Картера страшенно калатало.

— Шакал і дев'ятеро бранців! — прошепотів він. — Печатка Міста мертвих!

Промінь світла блукав довкола, освітив підлогу, знову стрибнув угору. Наче щось шукаючи, Картер простяг руку, намацав чиєсь плече, стиснув його.

— Що тобі, пане? — злякано спитав Гасан. Але Картер дивився кудись відсутнім поглядом.

— Тобі запаморочилось у голові, пане? Ти весь тремтиш. Може, нагукати лікаря?

— Ні, мені лікар не потрібний, — усміхнувся Картер. — Краще побажайте мені щастя. Я… — Голос йому урвався. — Друзі, тут, на стіні, відбита печатка: шакал над дев'ятьма бранцями…

Три пари очей недовірливо блиснули. Нараз Гургар підняв угору кулак і проревів:

— Слава аллахові! Аллах великий! Аллах милостивий! Він дозволив нам знайти Тутанхамонову гробницю! Дякуйте всемогутньому! Він овіяв нас славою. Весь світ дивуватиметься. О диво, о диво!

Картер затулив долонею Гургарові рота.

— Стривай! Стривай! Звідки відомо, що це вхід до Тутанхамонової гробниці? Печатка Міста мертвих свідчить поки що тільки про те, що ми знайшли гробницю якоїсь дуже поважної особи.

— Невже ти сумніваєшся, пане? — здивувався Гасан. — Ти ж сам завжди казав, що гробниця має бути десь тут, посередині долини. Тепер ти знайшов її, бо в тебе гостріший розум, ніж у всіх давніх розкрадачів гробниць, разом узятих.

— Дозволь нам, пане, виламати мур! — запропонував Абделад. — Тоді впевнишся, що мав слушність ти, а не оті вчені, що глузували з тебе.

— Чи ти перший день працюєш на розкопках, Абделаде, що хочеш руйнувати мур? — гнівно мовив Гургар. — Насамперед треба розчистити весь вхід, тоді шеф перемалює печатку і сфотографує своїм апаратом.

Він пояснював далі, а Картер знову обернувся до муру. Найдужче зацікавило його те, що гробниця мала навдивовижу невеликі розміри. Жодна з царських гробниць, знайдених дотепер у Долині царів, не мала такого вузького входу. Може, ті східці ведуть тільки до якоїсь схованки з муміями й поховальними речами? Може, жерці наказали вибити її в скелі, щоб сховати рештки із сплюндрованих гробниць? А може, це могила якогось царевича? Робітничі халупи, що стояли над нею, походили з часів дванадцятої династії, до якої належав Рамсес Шостий. У халупах могли жити й ті, хто будував йому гробницю. Отже, цілком можливо, що тут поховано фараонового дядька чи брата.

Але чому на вході стоїть тільки печатка Міста мертвих, а особистої печатки небіжчика немає?

Картер ударив себе по лобі. Який же бо він дурень! Скільки ж відкопано того замурованого входу? Мабуть, якусь десяту частку.

Кваплячись, відкидав він скам'янілий щебінь, що закривав мур. Промінь ліхтарика намацав ще якусь печатку. Знову шакал над дев'ятьма бранцями. І одразу під нею ще така сама печатка.

Що там, за цією стіною? Хід до справжньої гробниці чи тільки невелика комора-схованка?

Невідомість мучила Картера, як фізичний біль. Він ударив довбалом у горішню частину стіни. Посипався тиньк, відкривши грубу дерев'яну балку.

Знову Картер завагався. Чи може він руйнувати мур, не змалювавши його?