Розділ «ГОВАРЦ КАРТЕР ШУКАЄ ГРОБНИЦЮ ФАРАОНА ТУТАНХАМОНА»

Вона знову замовкла і, наче шукаючи допомоги, глянула на лорда Карнарвона, але той, усміхаючись, роздивлявся фігури, що малював своїм костуром у пилюці.

Картер не витримав цього випробування нервів.

— То скажіть же, нарешті, міледі, чого ви бажаєте! — зажадав він.

Леді Карнарвон зітхнула.

— О, я… отже, я хочу якийсь час допомагати в розкопках. Це я уявляю собі так: ви, містере Картере, покажете мені якесь місце, де, на вашу думку, щось можна знайти, і я…

Лорд Карнарвон голосно зареготав. Але розважило його по наївне уявлення леді про розкопки, а збентежене Картерове обличчя.

— Ну, що ви скажете про таку помічницю? — спитав він, сміючись. — Боюсь, що вам важко буде знайти місце, де можна одразу ж, тільки трохи копнувши лопатою, знайти схованку із старожитностями.

Леді ображено підвела голову.

— Чого ж це так важко? Судячи з того, що я досі бачила й чула, тут, посередині долини, вже вивезено більшу частину щебеню, а під ним є якась гробниця.

Тепер усміхнувся й Картер.

— Припускають, що є, міледі, — уточнив він. — Уже скільки років я сподіваюся натрапити десь тут на гробницю фараона Тутанхамона, але її існування ще не доведене.

— Ви забуваєте про Девісові знахідки. Чи, на вашу думку, вони вже не доводять існування тієї гробниці? — спитав лорд і примружився, чекаючи відповіді.

— Мілорде, я пригадую, перед війною ви придбали бігового коня, якому всі пророкували першість на великих дербі. Під час змагань кінь біг перший, та перед фінішем упав.

— Ви вдаєтеся до порівнянь, Картере. А я волів би почути точну відповідь. Ви вірите, що вам пощастить найближчим часом знайти Тутанхамонову гробницю, чи ні?

Картер глянув на місце розкопок, як на свою найдорожчу власність. Якби він тепер сказав: вірю, то збрехав би. Правда, є поодинокі докази, але що вони важать без остаточного і, власне, єдиного доказу? А він звучить так: ось гробниця!

— Картере, чому ви не відповідаєте? — наполягав лорд.

Але його голос бринів приязно.

Картер провів рукою по чолу, наче хотів відігнати лихі думки, що ятрили йому душу вже кілька місяців.

— Мілорде, — рішуче почав він, — уявіть собі, що я винахідник, який двадцять років працює над новою конструкцією і вже нарешті завершує її. То невже ви, як людина, що фінансує цю справу, могли б раптом сказати: «Я не даю більше коштів у ваше розпорядження, бо не знаю, чи ваш винахід виправдає себе»?

Лорд насупив чоло і торкнувся держаком свого костура Картерові до грудей.