Розділ «ЗАЧАРОВАНА КРАЇНА НАД НІЛОМ»

Цей витвір мистецтва єгипетських різьбярів повинні побачити лондонці. Авжеж, він доправить цей саркофаг до Лондона і там виставить його на загальний огляд. Це дасть йому чимало грошей.

Бельцоні вийшов з гробниці, радіючи блакитному небу й сонцю. Нарешті він знайшов скарб і може тепер вертати додому. В цій долині більше немає схованих гробниць. Він усе оглянув і добряче попрацював.

ЛЕПСІУС РЕКОНСТРУЮЄ МИНУЛЕ

Через двадцять років по тому в казкову країну над Нілом ринула злива мандрівників, шукачів скарбів та вчених. Наполеонівські солдати завоювали її, археологи ознайомили світ з її скарбами, Шампольйон навчив читати ієрогліфи, а італієць Бельцоні розкрив таємницю пірамід.

Єгипет здавався невичерпною скарбницею старожитностей. Пам'ятки, знайдені протягом десятиліть у руїнах Мемфіса й Фів, наповнили європейські музеї. Та все це була тільки незначна частка того, що ховала в своїх надрах країна над Нілом.

У лондонському Соун-музеї стояв чудовий саркофаг із білого алебастру — перлина єгипетської колекції. Табличка на його цоколі свідчила, що цей саркофаг знайшов італієць Бельцоні 1817 року в Долині царів біля Фів, у фараоновій гробниці. Саркофагові приблизно три тисячі років, і в ньому, мабуть, лежала мумія фараона Сеті Першого.

Слова «приблизно» й «мабуть» не зникали з таблички ще десятки років.

Тим часом німецька експедиція вивчала країну над Нілом. Керівник експедиції Ріхард Лепсіус ішов слідами Бельцоні. Все, що той ділок і шукач пригод більше відгадував та обмацував, ніж бачив насправді, тепер ставало чітким і виразним.

Піраміди були гробницями. Правильно. Але вченого Лепсіуса більше, ніж шукача скарбів Бельцоні, цікавило, коли саме їх збудовано. В піску пустелі експедиція відкопала рештки тридцяти інших, досі невідомих пірамід.

Обізнаний із Шампольйоновим відкриттям, Лепеіус перекладав письмена на стінах храмів. Він порівнював і підраховував, копав глибше і глибше. Поблизу пірамід вчений знайшов великі поховання, викопані прямовисно в землі, — так у давнину ховали заможних єгиптян.

Лепсіус вивчав ті поховання із старанністю справжнього вченого. Погребні атрибуті були не схожі на знахідки в руїнах біля Мемфіса. Вони були давніші. Лепсіус бачив пам'ятки в Тель-єль-Амарні, де манера художнього зображення була інакша, ніж у гробницях біля Фів. Сотні років давньоєгипетські митці дотримувалися в малюванні єдиного стилю. Нараз він геть змінився під час владарювання фараона Аменхотепа Четвертого, що звався Ехнатоном. За скільки століть це сталося? І коли, власне, почалася історія Єгипту?

Назад до піраміді Знову вчені порівнювали й вираховували. Перші владарі Давнього Єгипту могли панувати за 3900 років до н. е. Шампольйон помилився приблизно на дві тисячі років, коли твердив, що перший відомий владар Єгипту, фараон Менес, жив у 5860 році до н. е.

Бельцоні збирав старожитності, Лепсіус прозирав у минуле. Все, про що дізнався завдяки знахідкам і відкриттям, учений об'єднав в одну низку доказів. Він довів те, що досі мали за гіпотезу. Лепсіус визначив епоху Давнього царства, протягом якої близько тисячі років в Єгипті царювало шість династій.

Та Лепсіус — попри всю свою старанність — помилився теж.

Його думку спростували астрономи, й самі давні єгиптяни. Добробут єгиптян, їхні засоби до існування завжди, в усі часи, визначав «праотець» Ніл. Щороку він заливав пустелю вздовж своїх берегів і наносив на неї чималий шар родючого мулу. Вода відступала, і щедро збагачена земля давала по три врожаї на рік. Нільський мул був багатством Єгипту, він годував безліч невільників, фелахів і все військо.

Єгиптяни вміли наперед вираховувати, коли буде повінь. Якщо вона не наставала, починався голод. Але часом Ніл, замість чинити добро, заливав міста й руйнував усе на своєму шляху. Такі стихійні лиха у сиву давнину жерці занотовували в хроніках. Коли в небі спалахувала комета, то це віщувало нещастя. Її появу записували ієрогліфами. Коли наставало затемнення сонця чи місяця, люди гадали, що це гніваються боги. Але схід яскравого Сіріуса знову провіщав людям добро. Про все це розповідали ієрогліфи, вирізьблені на камінні.

Тепер астрономи могли вдатися до розрахунків, йдучи назад, до минулого. Археологи постачали їх ієрогліфічними текстами, які вже були старанно перекладені.

З математичною точністю астрономи визначили: ту чи іншу комету люди могли бачити тільки певного року. Те чи інше сонячне або місячне затемнення могло статися тільки такого-то року.

В 1843 році поблизу Карнака знайшли плиту, на якій були позначені імена всіх єгипетських фараонів, од давнини до вісімнадцятої династії. Склав цей список фараонів писар Тунрі.

Дешифрували також «Царський список із Абідоса». У храмі фараона Сеті Першого на стіні знайшли зображення самого фараона. Він схиляється в пошані перед своїми предками. Їх виявилося сімдесят шість.