Розділ «РОЗКРАДАЧІ ГРОБНИЦЬ»

Золотий фараон

Застогнавши, каменяр затулив обличчя долонями. Його штовхнули в спину. Зойкнувши, він упав долілиць на землю і нараз почув гнівний Сейтахтів голос:

— Що сталося? Чого ти відстав? Підводься! І ходімо!

Менафт спантеличено дивився на темну постать.

— Чи ти не чув, як вив шакал? — прошепотів він. — То Анубіс вартує фараона. І Йо вже зійшов, стежить за нами. Я не піду туди.

Сейтахт розлючено просичав:

— У тебе розуму, як у дитини. Йо нічого не бачить, коли він сходить на небо молодиком. Ця ніч — для грабіжників. Я недаремно ждав до сьогодні.

— Але ж богиня Нут усе бачить і чує.

Тесля нижче нахилився до Менафта й знову просичав крізь зуби:

— Боги не зважають на таких, як ми. Це я знаю напевне. Якось уночі я простягав руки до зірок і сварився на них. Мені кортіло дізнатися, чи боги помстяться, але вони мовчали.

Каменяр трохи підвівся з землі, спираючись на руку, і сказав:

— Зірок стільки, що й не злічити. Не всі з-поміж них боги, декотрі навіть імен не мають. Та якби ти проклинав могутніх богів, вони знищили б тебе.

Сейтахт зневажливо махнув рукою.

— Я проклинав володарку неба Нут, богів Гора й Амона, Шy і Пта, Ісіду й Осіріса. Проклинав їх, сподіваючись, що вони обуряться. Але глянь на мене — чи не я стою перед тобою живий і здоровий? Слухай: жерці у храмах брешуть, розповідаючи, ніби сонце — то бог у багатьох проявах.

Жахнувшись блюзнірських слів, Менафт виставив долоні перед теслею.

— Мовчи! Я не хочу загинути разом із тобою. Можливо, боги сонця не чують тебе, бо тепер ніч. Але ж уночі владарюють Осіріс та Анубіс. Вони страшно покарають тебе, якщо ти насмілишся ввійти до фараонової гробниці.

— Отже, вони мене покарають? Конче мене? — глузливо пінтам тесля. — Тоді поясни, чому боги не покарали інших розкрадачів, що задовго до нас тягали золото з царських скарбниць? Тут, у долині, майже кожну гробницю сплюндровано, ти це знаєш не згірше за мене.

— Авжеж, тільки я знаю і те, що багатьох грабіжників спіймала варта Міста мертвих. Бідолах так катували, що їхні зойки чули аж на тому березі Нілу.

— Гаразд, гаразд, це правда, але я тебе питаю: хто ж тих дурнів покарав? Хіба ж боги?

Каменяр мовчав, і Сейтахт повів далі:

— Милувати чи карати можуть тільки люди, а не кам'яні чи дерев'яні статуї богів. Вони не живі, їх зробили ми, люди. Хіба ти сам не допомагав видовбувати з каміння постаті богинь Ісіди, Нефтіди, Нейт і Селкет на фараоновому саркофазі? Своїми руками, своїм струментом ти створював богів. Подумай, Менафте, які ж безсилі наші боги, коли вони потребують допомоги людей, аби з'явитися їм на очі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Золотий фараон» автора Брукнер Карл на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗКРАДАЧІ ГРОБНИЦЬ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи