Історія України-Руси. Том 9. Книга 2

Будеш раз†ты возвеличен в небі,

яко єсть требі...” 15).

Примітки

1) Костомаров в своїй останній праці про українську нар. поезію підчеркнув “поетичність і правдивість” сього опису (VIII с. 854), Буцинський без застережень цитує сю строфу як голос сучасности (с. 236), Кубаля наводить як голос “пізніших лірників” (Wojna Brandenburscka c. 215).

2) К. Грушевська, Укр. Нар. Думи І, передм. с. 101.

3) Чи вже таки ти пане гетьмане,

Хмельницький Богдане,

Що ти хочеш нас зоставляти,

Сиротою Вкраїну покидати,

Ляхам-ворогам на позор давати.

Чи вже дармо тая безчасна Україна богові молила,

Щоб міцна його воля

З-під кормиги лядській (!) свободила.

Хто тепер пожене ворогів наши і боронить нас від них

Померкло сонце наше,

Лишились ми ворогам на поталу.

Маркевич І. 3 7.

Сироти ми нещасні.

Батьку, де ти ся подів.

Хто думатиме про нас.