Історія України-Руси. Том 9. Книга 2

7) Акты XIV с. 129-132.

8) Акты XIV с. 135-8.

9) Тамже с. 139.

10) Акты XIV с. 141-2.

11) “Щастєм в. цар. вел. Бог покорив в. цар. величеству Гомлян: полковника, ротмистрів і всіх людей; тих людей розібрали ми поміж собою, а як дасть Бог щасливо прийти (до царя), положимо під ноги в. цар. вел. хоругви, бубни, буздигани і весь військовий наряд”-Акты XIV с. 143, лист з 15 с. с. серпня.

12) Тамже с. 145.

13) Тамже с. 148. лист з 29 с. с.серпня.

14) Акты Ю З. Р. XIV с. 191-2.

15) Акты Ю. З. Р. VIII дод. с. 384.

16) Сівського столу стовб. 153 л. 223-5.

17) Акты XIV с. 191-2.

18) Тамже с. 188-190. Грамота наводить з початку нібито заяву Поклонського: Православні християне (могилівські) почули, що цар, ревнуючи за православну віру, передану від апостолів і досі у православних заховану ціло, повстав за неї і князівства Київське і Чернигівське і всю Малую Русь, гетьмана Б. Хмельницького і все військо Запорозке і всіх православних християн визволив з рук гонителів. Вони дякують Богові і хочуть теж об'єднатися з усіми православними під царською рукою. Цар за се їx похваляє і поясняє, що він підняв сю війну з королем за православну віру-буде йому мститися за його неправди, післав своїх воєводів з військом на ріжні польські і литовські городи, “також і гетьманові Б. Хмельницькому з усім військом Запорізьким велів спішно йти і промишляти з нашими боярами і воєводами”. Закликав Могилівців також узяти участь в сій боротьбі, прислати з шляхти і міщан “кращих людей”-очевидно для переговорів і присяги, і т. д.

19) Акты XIV с. 213.

20) Дуже характеристичний лист Поклонського до В. В. Бутурлина з 5 (15) серпня в Актах XIV с. 198: “Коли б мене Золотаренко не посилав, було б богато доброго, а тепер трудно мені людей зібрати; хоч вся чернь готова, але Ляхи їx обступили, не можуть так далеко до мене прибігати на суд. Все діло в Могилеві: коли він у нас буде, богато козаків матиму против Татар, котрим король дав 300 тисяч і вони справді йдуть під Смоленськ. Тому, добродію, в. м., зволь представити й. цар. вел., щоб мині хоч трохи ще людей прислав: я кинусь, хоч би й голову положити під тим містом. А коли наближуся, то вже чернь до мене кинеться і поможе бити неприятелів й. цар. милости... Городи поблизу Могилева, звідки я міг би мати козаків, жовніри окружили, й (люди) не насміляються, тому що я далеко. А треба доконче мати козаків богато, особливо в сій стороні, де українські люди нічого не вдіють, не знаючи тутешніх лісів і шляхів”.

В звістках з того часу дійсно вже виступають і “козаки полку Константина Поклонського”-Акты XIV с. 217.

21) Акты XIV с. 151. Як бачимо, тут стилістична неувязка: лист звертається до якоїсь одної особи, а не до всеї колєґії бурмистрів і райців. Чи тут щось упущене (означеннє властивого адресата), чи протопоп так постилізував-до всіх взагалі і до кожного окремо?

22) Се про Золотаренка так!

23) Тут московський перекладач наплів, так що я більше вгадую зміст, ніж буквально перекладаю.

24) Обох гетьманів-начального Хмельницького і наказного Золотаренка.

25) Акты XIV с. 153.