Історія України-Руси. Том 9. Книга 1

Тільки кулею срібненькою під лівеє плече!”

Пустилися вражі Ляхи ґудзики вривати,

На Нечая на козака кулецьку зливати.

Ой не постиг пан Подольський з конівки напити,

А взяв козак ба і Нечай головку хилити — Щ)

(Не знаєте вражі Ляхи, чим його убити -

Срібним ґуцьком самопала треба зарядити — О).

“Скажи хлопче, скажи малий, чим Нечая вбити?

“Срібним ґудзьом посвяченим рушницю набити 6).

Ой спіткнувся козак Нечай на хміль на тичину (Б)

(Спотикнув ся козак Нечай на хміль на хмелину (В)

Злапав його пан Борейко 7) ззаду за чуприну — Б)

(Пошпотався під Нечаєм коник на купинку

Злапав Ляшок, скурвий синок, його за чупринку — А)

- На добрий день козак Нечай, як ся тут маєш?

Що ж ти собі лиш погадав — вже в руках зістаєш!” (Б)

“Годі ж тобі, вражий сину та й так воювати,

Треба ж твою кров козацьку з лядською змішати! (Г)

- Ой ви хлопці та молодці [котрий буде у місті],

Поклоніть ся моїй жінці, нещасній невісті (АБ) (Поклоніться, перекажіть нещасній невісті)