Історія України-Руси. Том 7

І так Баториєва реформа в сумі не вносила в козацькі відносини майже нїчого нового в порівнянню з реформою Язловецкого, а тільки повторяла і в де чім розвивала норми й практики заложені попередньою реформою. Де в чім Баториєва устава була навіть меньше користна для козачини. Напр. намість безпосередньої залежности від гетьмана коронного вона піддавала козацьку старшину під власть черкаського старости, що більше нїж хто з українських урядів звичайно давав козачинї відчувати свою тяжку руку. Самі вільности козацькі передо всїм були цїнні тим, що виймали козаків з власти сього українського віце-короля, а настановленнє його козацьким шефом давало привід йому до ріжних претенсій. Можливо, що скарги козацькі 1582 р. були тим і викликані, що Вишневецький і його аґенти, опираючи ся на зверхніх правах його над козачиною, почали відогрівати старі драчі і претенсії. Користнїйша для козачини устава Язловецкого була й тим, що вона сильнїйше підчеркувала одноцїльність усеї козачим, реєстрової й нереєстрової, бо заводила власть старшого над цїлою козачиною без ріжницї і тим самим ще повнїйше, нїж се робить Баториєва грамота, припускала всю козачину до козацьких вільностей 21).

Та дарма, Баториєва реформа покрила, як новійша, память попередньої, Авґустової тим більше, що від тої в руках козаків, скільки знаємо, не лишило ся нїяких привилеїв, а від Баториєвої зістали ся. Згадана вище його грамота 1582 р. про козацькі вільности має на собі цїкаву замітку, що вона предкладала ся пізнїйше козаками на доказ вільностей, наданих їм кор. Стефаном (з козацької кореспонденції можемо вказати на бажання козацькі предложені Кішкою в 1600 р., 22) де він між иньшим просить „поправи”, себ то поновлення мабуть грамоти кор. Стефана „в справі відумерщин наших”). Отсї „вільности,” — козацький імунїтет, признаний козачинї Баториєм і засвідчений документами, які пізнїйше зберігали ся в козацьких кругах, були з становища козацької еволюції, найцїннїйшим з усього, що дала козачинї Баториєва реформа. Але крім неї й деякі иньші конкретні факти — як наданнє клейнотів і козачої резіденції — Терехтемирова, послужили основою пізнїйшої Баториєвої лєґенди і вона в традиції XVII в. стає ерою в козацькім житю. Від Батория ведеть ся традиція ріжних практик і порядків козацьких; зовсїм не прихильний до козаків в дїйсности, він виступає в сїй традиції як патрон козачини, віщун її будучої слави, і Твардовський, прославляючи нову Українську річ-посполиту утворену Гадяцьким трактатом, бачив у нїй здїйсненнє Баториєвих пророкувань:

W czym nie prożna owa

Źartem praktykowana wrożka Stefanowa,

Źe kiedyś z tych tetrzyków rzecz bydz роsроlita

Miała wolna 23).

В писаннях козацьких істориків XVIII в. ся Баториева лєґенда знайшла дальший розвій, в історіоґрафії XIX — наукообразні форми, і в такім канонїзованім оповіданню про те, як Баторий орґанїзував козачину, уставивши шеститисячний реєстр, сформувавши козацькі полки і утворивши пізнїйшу систему козацької управи — дожила до кінця сього столїтя.

Се були побільшення, а властиво непорозуміння, що до тих напрямів, в яких реформи — старша Авґустова і новійша Баториєва, впливали на сформованнє козачини. В напрямі чисто воєнної, формальної орґанїзації вплив був не особливий і не важний. Можна піднести хіба деякі другорядні явища як поява пятисотного полку, як вищої орґанїзаційної одиницї: вона може вести свій початок від Баториєвого набору, і ми з такими пятисотними козацькими полками, не королївськими, а свобідними, запорозькими, стрічаємо ся потім, в девятдесятих роках 24). Се були подробицї меньш важнї, але згадана вище козацька петиція 1582 р. до короля, де вони протестували уже против praw ich naruszeniu 25), против того що місцева адмінїстрація претендує на власть і юрисдикцію над козаками, хоче поберати з них дани й податки, прикладає до них старі практики міського житя і т. д., — показує нам ту властиву сферу, де робили переворот правительственні реформи: в сфері суспільній. Перед нами не загальна скарга людности на місцеву адмінїстрацію й її кривди, як ми бачили давнїйше, а спеціально козацька верства, що вже відокремила ся на ґрунтї прав і привілєґій признаних їй правительственними реформами й крок за кроком робитиме все дальші й дальші виводи з признаної їй позиції в напрямі повної емансипації, повного імунїтета.

В сфері внутрішньої орґанїзації реформи мали те значіннє, що тим козацьким імунїтетом зробила в рамах державности польської порожнє місце, вільну від польського панського права сферу, де українська стихія могла знову кристалїзувати ся відповідно до своїх традиційних, сливе імманентних прикмет. Значіннє отже виключно майже негативне.

Примітки

1) Бєльский так писав про козаків: сіż nas z Turkiem najwięcej wadzą i Tatarowie tak powiadają: żeby nie oni, tedy by z nami dobrze mieszkali; alie im nie trzeba wierzyć — c. 1358.

2) Źródła dz. IV c. 76-7.

3) Acta St. Bathorei c. 36.

4) Я отже представляю собі Батория мудрійшим, нїж великий його приклонник, автор новійшої моноґрафії про Баториєві реформи А. Стороженко, що приймає, мов би по гадцї Батория те змовленнє кількох сот козаків на королївську службу зробить кінець козацьким своєвільствам (с. 81).

5) Boristenis kozacis personis 4, videlicet Iwano Sewerny, Chwiedoro Zachwosthy, Sziemiono Pochowsky, Marco Winniczky loco expeditionis illjrum de gratia s. m. r. dati singulis per fl. 15, panni lundinensis per ult. 6 — скарбові записки в Źródła dz. IX c. 80.

6) Acta St. Bathorei ч. 23, пор. с. 36.

7) Acta st. Bathorei ч. 25.

8) Acta St. Bathorei ч. 24, Sprawy wojenne c. 145, пор. Бєльского с. 1441.

9) Acta St. Bathorei ч. 160, Źródła dz. IX c. 217.

10) Potem to maja mieć, co mieli za sw. pamięci Zygmunta-Augusta króla i przodka naszego, tym kształtem i z tą wolnoscią, jako w ten czas było.