Історія України-Руси. Том 2

83) Іпат.с. 144, під 1085 p.

84) Іпат. с. 144, 179.

85) Іпат. с. 609.

86) Архивъ Югозап. Рос. І т. І с. 291, 324.

87) Іпат. с. 501.

88) Іпат. с. 597.

89) Маленьку лїтературу див. прим. 7. В I-II зош. Памятнників старини в зап. губ. подано кілька луцьких памяток, але пізнїйших.

90) Се видко в Іпат. с. 275 (Глїб сидить „в Пересопницї й Дорогобужі”), 281 (порівняти, що Мстислава Ізяславича виганяють з Дорогобужа і слїдом дають Мстиславу Юриєвичу Пересопницю) і 335 (Дорогобуж, Пересопниця й разом з ним „всЂ Погориньския городы”).

91) Іпат. с. 146, 179.

92) Див. вище с. 367.

93) Про Дорогобуж і Пересопницю окрім праць Теодоровича (т. II с. 508 і 722) і Петрова Краткія свЂдЂнія, іще Сендульського С. Пересопница — Волын. епарх. вЂд. 1880, XI і реферат проф. Антоновича на київ. археол. зїздї: О мЂстоположеніи лЂтописных городовъ Шумска и Пересопницы,- Труды XI арх. съЂзда т. І.

94) Воскр. І с. 132. Про Шумськ цитований реферат проф. Антоновича.

95) Іпат. 283.

96) Про нього див. в прим. 8.

97) Іпат. с. 482.

98) Вперше під 1019 р.

99) Іпат. с. 610.

100) Іпат. с. 222.

101) Про Дорогичин: Авенаріусъ, Дрогичинъ надбужскій и его древности (Матеріалы по археологіи Россіи, N. 1, 1890).

102) Див. про се в прим. 8. Що до звісток про ”дорогичинського” князя, то д. Андріяшев толкував, що тут треба розуміти князя всеї Берестейщини (ор. с. 46 і далї); але се буде довільне толкованнє, й нїяк не можна заперечити можливости, що в самім Дорогичинї був осібний князь, і якийсь час при кінцї XII в. могло бути осібне Дорогичинське князївство.