Історія української літератури. Том 6

Добрых належит панству, / и на мудрых панах

Леч я до своєго ся / гетмана вертаю —

Петра Конашевича, / и в нем залецаю,

При мензст†вЂру єго, / в которой статечне

Трвал, заставляючи ся / за ню досыт 3 сердечне.

И завше з своим войском / кроля пана просил,

Абы вЂру нашу свя / тую успокоил, —

ОфЂруючи ся му / тым хентнЂй служити,

Кгдыбы рачил релію / нашу успокоити 4:

Для которой между / особная война

ДЂется межи людми / в панст†кроля пана,

Кгдыж за вЂру готов єсть / правый христіанин

Умирати, а не дасть / ся привести 5 до новин 6.

1 Задовгий стих.

2 Тут автор між рядками виправдує Сагайдачного з його походів на Московщину: хоч він воював "християнські" (розумій — православні) краї, але церков не чіпав.

3 Читати: дость.

4 Вспокоити.

5 Привесть.

6 Тут починає "четвертыйнадцять" спудей.

A кгды тую прозьбу кроль / з сенатором откладал: