Історія української літератури. Том 6

Бо єго слава в многих / краях земных слыла.

Славноє войско годно / такого гетмана,

Который пилне стерег чести своєго пана.

УмЂл мудре тым силным войском керовати,

Доброго любил, злого / зась звыкл был карати.

Для тогож и звитязства / часто доказовал,

Же карность c послушенством / в своем войску мЂвал.

Пилне он того стерег, бы война c христіаны,

Христіаном не была / леч толко c поганы.

Которых он водою / и сухом воєвал,

И плЂнных христіан / з моцы их выдирал,

Слушне о том гетманЂ / каждый держать може,

Же был правый гетман, дай му вЂчный покой Боже! 2

За велику собЂ мЂл то нагороду,

Кгды з неволЂ вызволил кого на свободу.

Кгдыж война для тых толко / причин маєт быти,

Себе от кривд и иных / так же боронити.

О цный гетмане, славный / в людех по всЂ вЂки,

Нехай тя пріймет Христос / в небесныи лики.

Другий спудей (Петро Созонович Балика), покликуючись на Сенеку, пояснює, чим придбав покійний гетьман цю любов земляків: прирівнює його до афінського царя Кодра і до спартанського царя Леоніда, що наложили головою за своїх підданих, маючи на гадці смертельну рану Сагайдачного, що він дістав під Хотином: