Історія української літератури. Том 6

Теды певне в туюж бы як овцЂ, сЂть впали,

Кгды бы своих сторожов псов волком выдали.

Они ойчизнЂ нашой / суть обороною,

От татар поган ых и турков заслоною.

В другій половині автор звертається до козацького війська і нового гетьмана Олифера Голуба, виконавця волі покійного Сагайдачного, аби далі додержували тих прикмет, які тільки що дістали від нього такі високі похвали:

Але юж до вас мову / мою обертаю,

Зацноє рыцерство: всЂх / вас напоминаю:

Абысте в вЂрЂ своєй / святой моцно тръвали:

И вЂрность кролю пану / в 1 всем заховали.

За которую волность / вам єсть дарована,

Же проч самого кроля / не маєте пана,

От вшеляких податков / и судов волными

Єстесте. Заслугами / своими годными.

Тую волность за клейнот / дорогій ховайте,

Заслугами своими / єще причинаяйте.

И ты днешній гетмане, зацный ОлефЂру,

Щасливе справуй войском / тым а ховай вЂру

Богу и народови тыж христіанскому, —

Чим будеш завше страшный племеню поганскому 2.

1 Очевидно, треба читати як во.